Бійка за титан. Кому дістанеться “спадок” Фірташа у вигляді ОГХК

Велика приватизація: давно пора

7 липня на засіданні Кабміну премʼєр-міністр Денис Шмигаль оголосив про підготовку першого за останні 15 років прозорого аукціону в рамках великої приватизації. На продаж виставили акціонерне товариство “Обʼєднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК). За словами глави уряду, конкурс повинен відбутися 31 серпня зі стартовою ціною 3,7 млрд грн. При цьому, на думку Шмигаля, у цієї ціни є значний потенціал для зростання.

Втім, про те, коли і з якою стартовою ціною намагатимуться продати ОГХК, ще 22 червня в інтервʼю “Інтерфаксу” розповів глава Фонду держмайна України (ФДМ) Дмитро Сенниченко. За словами глави ФДМ, приватизаційний аукціон ОГХК пройде за класичною моделлю — з підвищенням ціни з кроком в 50 млн грн і участю ліцитатора, причому все транслюватиметься онлайн.

Готує ОГХК до приватизації група “BDO корпоративні фінанси” (це консорціум Baker McKenzie, Baker Tilly Ukraine і Asset Expertise), договір з якою був підписаний у вересні 2018 го.

Так повинна початися, нарешті, велика приватизація: продаж держобʼєктів балансовою вартістю понад 250 млн грн (ринкова вартість цих підприємств може бути як істотно вищою, так і нижчою вказаного значення). Регулює велику приватизацію закон від 2018 року — досить прогресивний і такий, що містить чіткі вимоги до процесу покупки державного майна. Наприклад, покупцями не можуть бути фізичні особи або компанії з держави-агресора, офшорні структури, в яких не можна чітко визначити кінцевих власників. Всього така заборона поширюється на 13 категорій. Особи, до яких застосовані санкції, і повʼязані з ними компанії або люди також не допускаються до участі в приватизації.

Велика приватизація не раз переносилася (досить згадати, як кілька разів намагалися безуспішно продати Одеський припортовий завод), але врешті-решт 30 березня нинішнього року Верховна Рада прийняла в другому читанні і в цілому законопроект №4543 щодо розблокування аукціонів великої приватизації.

Календар приватизації Фонду держмайна на 2021 р включає більше 500 обʼєктів, з яких 53 — перспективні обʼєкти великої і середньої приватизації. Всього ж в переліку обʼєктів великої приватизації — 121 підприємство.

Обʼєкти, які передані на приватизацію, — це непрофільні активи або підприємства, які, формально належачи державі, могли роками працювати в інтересах тих чи інших ФПГ. Про приватизацію таких стратегічних підприємств, як залізниця, метрополітен, обʼєкти ВПК або атомні електростанції, не йдеться.

Очікується, що в 2021 р велика приватизація принесе в бюджет близько 9 млрд грн. На більшості держпідприємств, які готуються до приватизації, ФДМ повністю оновив управлінський склад.

Як каже Дмитро Сенниченко, великої приватизації в Україні не було 15 років. Всі спроби і оголошення довгий час залишалися швидше її імітацією. “Майже кожне велике державне підприємство служило годівницею для фінансово-промислових груп і політиків. Підконтрольний менеджмент, тіньові бенефіціари, корупція — ось що дійсно гальмувало приватизацію всі ці роки, — констатував він. — Підготовка ОГХК до аукціону стала справжнім викликом. Новим керівникам підприємства підпалювали автомобілі, погрожували, викрадали техніку, була спроба рейдерського захоплення і диверсії. Опір старої системи був величезним. і ми з усім впоралися”.

Читайте також:  Пристайко не зміг відповісти, що Зеленський робив в Омані

ОГХК: наскільки ласий шматок?

ДП “Обʼєднана гірничо-хімічна компанія” існує з серпня 2014 р коли уряд України прийняв рішення про передачу йому в управління майнових комплексів Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (ВГМК, Дніпропетровська обл.) І Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (ІГЗК, Житомирська обл .). Далі його перетворили в ПАТ, пізніше — в ПрАТ.

У серпні 2016-го уряд відніс ОГХК до переліку компаній, що підлягають приватизації в 2017 р. Але приватизацію раз по раз відкладали — то в очікуванні нового закону, то в звʼязку з коронакризою і карантином. Тим часом навколо контролю над підприємством кипіли пристрасті.

ОГХК продає продукцію в більш ніж 30 країн, будучи одним з найбільших в світі виробників титанової сировини (4% світового ринку). Основні ринки збуту — ЄС, Китай, Туреччина, а також США і країни Африки. Компанія видобуває руду для виробництва 20 тис. т титану на рік. За підсумками 2020 р ОГХК наростила чистий прибуток в 4,2 рази в порівнянні з 2019-м — до 369,18 млн грн, хоча чистий дохід за минулий рік скоротився на 11,5% — до 3 млрд 127,63 млн грн.

Динаміка фінансових результатів ОГКХ

Виникає питання: якщо ОГКХ непогано заробляє, то навіщо її продавати? Справа в тому, що, згідно з домінуючою в українському політикумі неоліберальною ідеологією, чим менше у держави підприємств — тим менше можливості для корупції, в тому числі, з облуговування ФПГ, які присмоктуються до великих держкомпаній. По-друге, в майбутньому відносно гарні показники сьогоднішнього дня теж можуть змінитися, особливо якщо у держави немає достатньо грошей для інвестування. При цьому вважається, що приватний власник захоче і зможе більше вкладатися в здобич. Не варто забувати і ще про один фактор: будь-якому уряду гроші потрібні “тут і зараз”, і 3,7 млрд грн на дорозі не валяються.

У розрізі прийдешньої приватизації важливо розуміти, що разом з компанією новому акціонеру перейдуть і чинні ліцензії на видобуток корисних копалин. Вони належать АТ “ОГХК” і входять в його вартість. Новому власникові доведеться платити рентну плату за користування надрами, а також викуповувати ліцензії на нові надра, які зараз відкриваються.

Зараз в резерві ОГХК — близько 4,5 тис. т ільменіту і кілька тисяч тонн рутилу і циркону, але це не межа можливостей. Запаси рудних пісків Вільногірського ГМК, судячи з усього, можуть вирости в два рази: з 15,9 тис. Куб. м до 31,6 тис. куб. м.

Ринкова вартість тільки запасів ільменіту компанії перевищує $ 1 млрд. Відношення скоригованої виручки до прибутку компанії — близько 20%. Це означає, що прибуток від тільки наявних резервів ільменіту може перевищити $ 250 млн.

Як заявляв у вересні 2020 го віце-премʼєр-міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський, Україна має суттєві поклади титану. За деякими оцінками — до 900 млн т титанових руд, ільменіту і рутилу, що відповідає 30% зафіксованих світових запасів.

Читайте також:  Александр Александрочкин - враг Украины и коррупционер!

При цьому Україна — одна з пʼяти країн-виробників концентратів титанових руд в світі. На її території — 40 титанових родовищ (з яких: одна унікальна, 13 — великих, 12 — розвіданих, пʼять — розробляються). В СРСР частка України у виробництві ільменітових концентратів становила 90%.

Є у компанії і борги — правда, розібратися з ними непросто. За останні півтора роки в ОГХК зі скандалами і протиборством різних силових структур змінилося кілька команд управлінців, і кожна з них звинувачує іншу в усіх смертних гріхах, включаючи виведення коштів з підприємства. Найчастіше, втім, звучить цифра в $38 млн, які компанія має намір стягнути через Міжнародний комерційний арбітраж за контрактами з компаніями Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG (Австрія) і Defessa Trans FZE (ОАЕ). Нинішня команда управлінців (призначена ФДМ) вважає, що саме через згадані компанії екс-менеджмент ОГХК вивів кошти з підприємства.

Аукціон з ОГКХ: хто покупці?

За словами Дмитра Сенниченка, на ОГХК претендують компанії з усього світу, договори про нерозголошення підписані з більш ніж 10 потенційними покупцями, в тому числі з Індії, Туреччини, США, Японії, Австралії та Сінгапуру. (Нагадаємо, що рік тому можливістю покупки ОГХК цікавився арабський інвестфонд Mubadala.)

“У них (потенційних покупців, -” ДС “) велика історія, це лідери ринку зі зрозумілим походженням капіталу. Така висока конкуренція гарантує, що хто б з них не став переможцем аукціону, держава отримає максимум надходжень до бюджету і стратегічного інвестора, який забезпечить подальший розвиток самого підприємства, — відзначав Сенниченко. — Інвестор повинен забезпечити виконання соціальних, екологічних і фінансових умов. Інтереси працівників і держави будуть захищені, а на модернізацію ОГХК буде направлено ще мінімум 400 млн грн”.

Як сказав в коментарі “ДС” керівник економічних програм Українського інституту майбутнього (UIF) Анатолій Амелін, запасів за існуючими родовищами у ОГХК — на 4-5 років роботи. А найбільший інтерес компанія, на думку експерта, представляє для структур Дмитра Фірташа та інших структур, що працюють в інтересах РФ.

Дійсно, вже багато років головний гравець на титановому ринку України — Дмитро Фірташ, який працює з низкою російських і європейських партнерів. Саме інтерес до титану став у певному сенсі фатальним для Фірташа: він спробував купити одне з родовищ в Індії. Угода не відбулася, а проти Фірташа ФБР США висунуло звинувачення в спробі дачі хабара індійським офіційним особам.

Але свій вплив в Україні бізнесмен зберіг, і до 2018 р побудував новий ГЗК у Дніпропетровській області, а також наростив експорт українського титанової сировини компаніями своєї групи. Це вертикально інтегрований холдинг Group DF, якому належать (або ним контролюються) багато сировинних і виробничих активів цієї галузі. Правда, за оцінками експертів, у них застаріле обладнання, високе енергоспоживання і не завжди зрозумілий юридичний статус. Зокрема, до Group DF належать ТОВ “Валки-Ільменіт” і Міжрічинський ГЗК, Мотронівський ГЗК (Дніпропетровська обл.) і Стремигородський ГЗК (Житомирська обл.) — останні два будуються. До 2015 р Фірташ також орендував у держави два комбінати.

Читайте також:  Працівники ДП Імпульс відбиваються від рейдерів "слуг" та оголосили безстрокове голодування (ВІДЕО)

Також, за даними Радіо “Свобода”, до 2016 р. Фірташу належав “Кримський титан” на окупованому півострові, зараз же він перейшов до його бізнес-оточення.

Вільногірський гірничо-металургійний (ВГМК) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінати (ІГЗК), які увійшли до складу ОГХК, також раніше орендував Фірташ (а потім довгий час зберігав контроль над ними). Тоді вони були орієнтовані на поставки сировини найбільшому в світі виробнику титану — російській “Корпорації ВСМПО-АВІСМА”. Але в 2014-му зі зрозумілих причин співпраця припинилася.

Ще один гравець — Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК), в якому 51% акцій належить державі, а решта 49% — одній з компаній Фірташа. Нарешті, завод “Сумихімпром” офіційно майже повністю належить державі, однак, за даними ЗМІ, його контролюють структури Фірташа.

Втім, треба розуміти політичний розклад: навряд чи перемога структур, повʼязаних з Фірташем, буде до душі владі, яка вже будує інформаційну кампанію на аукціоні з ОГХХ — стартовим обʼєктом великої приватизації.

Кому ще може бути цікавий український добувач титану?

Американська компанія KerrMcGee Inc. (Тепер називається Tronox) два десятки років тому намагалася в Україні потіснити компанії Дмитра Фірташа з одного з провідних українських родовищ титанової сировини. Спершу, поряд з американською Rockwool, KerrMcGee намагалася створити СП зі структурами Фірташа. Не вийшло: виступили проти партнери мільярдера з РФ і Австрії. Іншим “титановим” інвесторам теж не вдалося за роки незалежності України потіснити на ринку структури, афілійовані з Фірташем (мова про холдинг RSJ Erste GmbH).

Однак зараз ситуація змінюється. Власні джерела сировини для хімії титану в Європі мають тільки Норвегія і Фінляндія, але їхні запаси обмежені. До того ж металургія титану вимагає більш якісної рудної сировини, ніж те, що є у європейців. Так що гігантські родовища в Україні цілком можуть стати якісною сировинною базою для металургії титану в Європі.

Нарешті, ОГКХ може представляти інтерес для таких зарубіжних виробників титану і напівфабрикатів з титанових руд, як Qit-Fer et Titane Inc. і RTZ/CRA (Канада), Iscor Ltd. (ПАР), ВНР (Австралія), DuPont, Millenium, Titanium Metallurgical Corp. і Oregon Metallurgical Corp. (США), Toho Titanium, Sumitomo Sitix Titanium і Showa Titanium (Японія).