Сергій Іванов – хто такий штатний пропагандист Офісу Президента Зеленського

Сергій Володимирович Іванов народився в 1976 році в місті Зимогір’я Луганської області. Після школи вступив до Східноукраїнського університету, який закінчив в 1998 році за спеціальністю “правознавство”, ставши юристом.

Під час навчання в 1994-1995 роках працював юрисконсультом в Луганській філії “Брокбізнесбанку”, а після інституту, в 1998 році, почав працювати в прокуратурі.

Спочатку Іванов працював у Жовтневому районі Луганська, в який входив і місто-супутник Щастя. У 2000 році його перевели в центральний Ленінський район Луганська, де Іванов займався так званим загальним наглядом, а ще через рік — на посаду старшого помічника прокурора області.

У 2004 році Іванов був призначений на посаду прокурора Кам’янобрідського району Луганська. Однак через деякий час його перевели з пониженням на посаду заступника прокурора сусіднього Жовтневого району, а у 2008 році зовсім звільнили з органів прокуратури.

Сергій Іванов — працівник прокуратури в Луганську

У 2010 році Іванов почав працювати в ГУ Міністерства доходів і зборів в Луганській області. Обіймав посаду заступника департаменту контролю за обігом підакцизних товарів Луганської податкової адміністрації.

У 2014 році, після окупації Луганська терористами “ЛНР”, Іванов переїхав жити та працювати до Києва.

Творча і журналістська діяльність

Ще у 2009 році Іванов почав вести авторську колонку і був шеф-редактором місцевого луганського видання “Східний варіант”. Також у нього був блог “applecrysis” на Луганському порталі “ТОП” і в Livejournal.

У 2013 році в Луганську вийшла збірка оповідань Іванова під назвою “Протиріччя”.

У 2014 році Іванов почав співпрацю з “Українською правдою”, але в листопаді 2015 припинив спільну діяльність. Іванов звинуватив власницю “Української правди” Олену Притулу і журналіста видання Сергія Лещенка в інформаційних вкидання і виконанні “замовлень” російського олігарха Костянтина Григоришина, а через нього — і держави-агресора Росії.

Також з 2014 року Іванов співпрацює з цілою низкою інтернет-видань та ЗМІ, такими як “Цензор.НЕТ”, “Фокус”, ЛігаБізнесІнформ, “Четверта влада”, “Публічні люди”. Брав участь в ефірах авторського проєкту Роман Скрипін skrypin.ua і UMN.

У 2016 році Іванов деякий час очолював портал “Еспрессо TV”, а потім почав роботу на телеканалі “1 + 1”, де до 2019 року разом з Наталією Мосейчук вів програму “Право на владу”.

З 2019 року Іванов веде авторську програму “Антиподи”, яка виходить на YouTube-каналі ISLND TV.

Політична діяльність

У червні 2014 року Іванов став одним зі співзасновників партія “Воля”.

Іванова обрали головою контрольно-ревізійної комісії партії — він перевіряв шукачів та займався, як він це називав, “іншою репресивною діяльністю”. Однак через внутрішньопартійний конфлікт перед парламентськими виборами Іванов вийшов зі складу партії, звинувативши Юрія Дерев’янка в інтригах і “віджиманні” партії.

Також Іванов з 2014 року був членом громадської організації “Громадський люстраційний комітет”, хоча офіційне членство в організації отримав лише в червні 2015 року. Крім того, в різні роки він входив до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції, Громадської ради з питань очищення та оновлення СБУ, Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.

У 2019 Іванову пропонували балотуватися до Верховної Ради від партії “Слуга народу” по 215 округу в Києві, проте він відмовився від цієї ідеї.

Скандали

Іванова звинувачували в тому, що посаду в прокуратурі, а потім в Міндоходів він отримав по протекції батька, який був тісно пов’язаний з Партією регіонів, був депутатом Луганської облради та народним депутатом Верховної Ради V скликання.

Також критики Іванова стверджують, що в прокуратурі його пониження в посаді, а потім і звільнення були пов’язані з пияцтвом. Сам Іванов не заперечує, що багато пив, оскільки знаходився в депресії.

Водночас він стверджує, що звільнився з прокуратури за власним бажанням.

У листопаді 2020 року радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Іванов входить в пул блогерів, які працюють на ОПУ і поширює разом з іншими інформацію про позитивні тренди політики Зеленського.

Михайло Подоляк

 Припустимо, Іванов працює з нами, чому він не може цього робити? Якщо ви провели контент-аналіз і з’ясували, що Іванов працює з нами, в чому тоді питання? Ну, працює.

Сергій Іванов
Сергій Іванов/dosye.info

Сім’я

Батько Сергія Іванова Володимир Михайлович Іванов в 1998-2006 роках був депутатом Луганської облради, а у 2006-2007 роках — народним депутатом Верховної Ради V скликання від Партії регіонів. Також кілька років обіймав посаду заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, в тому числі в той період, коли ОДА очолював відомий “регіонал” Олександр Єфремов. Стан батька Сергія Іванова ЗМІ оцінювали в $ 55 млн, і ставили його в топ найбагатших людей Луганської області. Сам же Іванов заперечує, що його батьки були багатими.

Про сім’ю Іванова відомо небагато. Його дружина Тетяна працює дизайнером, а син Владислав навчається в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”.

Два цінних співробітника Коломойського Дубінський та Іванов чудово проводять разом час
Два цінних співробітника Коломойського Дубінський та Іванов чудово проводять разом час

Гумор “нижче плінтуса” може непогано охарактиризувати Іванова

Пост Іванова в “Телеграмі” про трагічну смерть нардепа Полякова

Дещо про прокуратуру та про Іванова

Журнал «Фокус» опублікував спогади про роботу в прокуратурі нинішнього «популярного блогера та публіциста» Сергія Іванова – «з 1998 по 2008 рік працівника прокуратури в Луганську».

Іванов став відомим зовсім недавно, й виключно завдяки тому, що є прихильником найширшого застосування в Україні російської мови, передусім — у її ненормативному варіанті. Більше нічим «популярний блогер і публіцист», здається, не відзначився, хіба лише тим, що після звільнення з лав державної податкової служби на початку 2014 року разом з нинішнім народним депутатом Єгором Соболєвим перебував на утриманні іншого нинішнього народного депутата – Юрія Дерев’янка.

Ось, власне, текст літературного опусу Іванова,

http://focus.ua/long/341934/

у якому славний син Луганщини розповідає, про себе – простого хлопця з трудової сім’ї, що після інституту прийшов стажером-слідчим у прокуратуру.

Займаючись лише перекладанням папірців в оточенні генералів-дегенератів, автор оповідання в 25 років був призначений старшим помічником прокурора області, а в 27 років очолив прокуратуру Кам’янобродського району Луганська. Єдиний світлий спогад тих часів – це однокурсник Іванова на ім’я Максим – «простий хлопець з небагатої провінційної родини, що зробив кар’єру, захистив кандидатську й став прокурором Чернігівської області… Його випадок – пише Іванов про цього Максима, якому довелось після втечі Януковича звільнитись з органів прокуратури, інакше він все однаково потрапив би під дію Закону України «Про очищення влади» – наочно ілюструє один з побічних ефектів люстраційного закону, який, на жаль, поширюється не лише на негідників».

Тож дозволю собі кілька коментарів. Максим, про якого з таким захопленням пише «популярний блогер і публіцист» – це Максим Миколайович Говоруха, людина з команди відомого прокурора-«бєспрєдєльщіка», улюбленця Пшонки, Миколи Безкішкого. Як тільки Пшонка в грудні 2010 року призначив Безкішкого прокурором Луганської області, той за кілька днів перевів до себе в заступники оцього самого Говоруху, який трудився на посаді прокурора м.Лисичанська. Про те, як Безкішкий та Говоруха утверджували законність у Луганській області, можна зняти не один фільм жахів.

Після того, як Пшонка призначив Безкішкого прокурором Києва, його подільник Говоруха отримав «на кормлєніє» Чернігівську область, аж доки втеча за кордон покровителя не поставила хрест на кар’єрі цього прокурорського дуету.

Що стосується самого Іванова, який у 27 років очолив районну прокуратуру обласного центру, то мені відомі ще лише три випадки призначення прокурора району в такому молодому віці. Так, у грудні 2003 року прокурором Калінінського району м.Донецька був призначений двоюрідний брат Рената Кузьміна – 27-річний Костянтин Кузьмін, у березні 2012 року прокурором Сумського району призначений син голови Державіаційної служби України Анатолія Колісника – 26-річний Сергій Колісник, а в липні 2012 року Бориспільським міжрайонним прокурором став товариш Артема Пшонки 26-річний Микола Ульмер.

Тому дуже шкода, що Іванов не розповідає, що ж саме спричинило його карколомну кар’єру й чому керівники не довіряли йому іншої роботи, окрім перекладання папірців в оточенні дегенератів.

Річ у тім, що Сергій Володимирович Іванов – це синок Володимира Михайловича Іванова, колишнього заступника завідувача відділу організаційно-партійної роботи Ворошиловградського (Луганського) обкому Компартії України. Стрімка прокурорська кар’єра нинішнього «популярного блогера та публіциста» пояснюється тим, що його татко якраз у ті роки обіймав посаду заступника та першого заступника голови Луганської облдержадміністрації (1995 – 2002 рр.), начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (2002 – 2004рр.) і знову першого заступника голови Луганської облдержадміністрації (2004 – 2005рр).

У 2006 році батько Сергія Іванова обраний народним депутатом України від Партії Регіонів, оскільки Іванови були найближчими бізнес-партнерами Олександра Єфремова. Ось, будь ласка, сторінка Іванова-старшого на сайті Верховної Ради:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=8772&skl=6

Шкода, що мажорський синок не описує докладніше свої трудові подвиги на прокурорських теренах – постійні п’яні дебоші та побори, якими він обклав підприємців Жовтневого й Кам’янобродського районів Луганська. Але всі його витівки та фактична відсутність на роботі залишались, зрозуміло, безкарними. Аж доки батько Іванова не розлаявся з Єфремовим.

Причиною стали 70 млн. доларів, але протилежні сторони розповідають різні версії того, що трапилось: Єфремов стверджує, що його «кинув» на цю суму батько «популярного блогера та публіциста», а Іванов-старший звинувачує в усьому Єфремова.

Але як би там не було, після того, як Сергій Іванов у ході чергової пиятики відкрив вогонь з пістолета, йому довелось «по-тихому» піти з органів прокуратури – тільки не в тюремну камеру, а в надзвичайно доходний відділ підакцизних товарів держподаткової інспекції в Луганську. Де він і працював аж доки не подався на літературні хліби в 2014 році — Іванов відкрив блог, де став викладати документи про виведення коштів за кордон фірмами Єфремова. Тільки при цьому він забував зазначати участь свого батька в цих оборудках, оскільки «літературну» діяльність породило лише нестримне бажання помститись колишньому компаньйону.

Що ж стосується спогадів Іванова про його роботу в прокуратурі, то, зазначу, що він чи навряд добре пам’ятає ті часи, оскільки в тверезому вигляді на службі майже не з’являвся. Що ж стосується того стану, в якому нині опинились органи прокуратури, то, не в останню чергу, причиною цього є те, що туди приймали отаких синків-мажорів, як Іванов.

Володимир Бойко, ФБ

Також в мережі були наступні публікації стосовно Іванова