Вони дійсно думали, що аерофотозйомка не спрацює. Що можна вивести на великий екран у сесійній залі Київради кадри порожньої автостоянки, а депутати однаково проголосують «за». Так і сталося.
Ця історія не про одну ділянку. І навіть не про одну сім’ю. Це розтин того, як працює система, де оборонні підряди, столична земля та політичний активізм зливаються в один грошовий потік. Де твоя антикорупційна стратегія — просто файл, який можна віддати потрібній людині. А твоє прізвище у декларації — лише фасад.
Порожнє місце, яке коштує 20 мільйонів
Проспект Георгія Гонгадзе, 18-і. Подільський район, Виноградар. 0,67 гектара землі, яка роками слугувала комунальною автостоянкою. Жодних капітальних споруд. Лише асфальт і машини місцевих.
Але в державному реєстрі раптом з’явилося інше. Дві тимчасові споруди площею близько 20 квадратних метрів кожна, які важко назвати інакше, ніж «клоповниками». Зареєстровані як повноцінна нерухомість. На підставі рішення Деснянського районного суду Києва.
Це і є «туалетна схема» — механізм, який у київській муніципальній практиці щільно пов’язують із структурами Дениса Комарницького. Алгоритм простий до абсурду: реєструєш право власності на умовну вбиральню, а потім вимагаєш у міста передати тобі всю ділянку в оренду для її обслуговування. Без аукціону. Без конкуренції.
Цього разу схему реалізовували через ТОВ «БТБ Торг». Кінцева власниця — Катерина Ботвіна. Сестра Дмитра Штейнгауза. А Дмитро Штейнгауз — чоловік Анастасії Штейнгауз, доньки колишнього міністра оборони Олексія Резнікова.
Так, того самого Резнікова, чиє прізвище стало синонімом скандалу із «золотими яйцями» для ЗСУ. Завищені ціни на харчування для армії тоді обурили всю країну. Але поки суспільство стежило за міністерськими закупівлями, родинний бізнес тихо заходив у київську землю.
Театр реформаторів: голосування із заплющеними очима
Земельна комісія Київради. На великих екранах транслюють детальну аерофотозйомку ділянки на Гонгадзе, 18-і. Видно кожен метр. Видно, що там немає нічого, крім асфальту.
Вікторія Пташник голосує «за». Євгенія Кулеба — «за». Ксенія Семенова — «за».
Усі троє — люди, які публічно позиціонують себе як безкомпромісних борців із корупцією. Люди, які критикують незаконні забудови. Люди, які обіцяли виборцям прозорі правила гри.
Пізніше з’являться виправдання. Мовляв, не бачили, не знали, потрібні офіційні запити. Але це брехня. Бо аерофотозйомка висіла перед очима. Бо в матеріалах до сесії все було розписано. Бо неможливо не помітити порожню автостоянку, коли тобі показують її з повітря.
І тут ми підходимо до найважливішого. Це не помилка. Це не неуважність. Це свідомий вибір.
Антикорупційна стратегія як розмінна монета
Вікторія Пташник разом зі своїм помічником, народним депутатом Ярославом Железняком, розробляла муніципальну Антикорупційну стратегію. Документ, який мав запровадити справді прозорі механізми управління земельним фондом столиці. Унеможливити кулуарні домовленості. Зробити так, щоб жодна «туалетна схема» більше не спрацювала.
А потім розробку передали Володимиру Бондаренку, секретарю Київради. Пташник обурилася публічно. Почався конфлікт.
Політичні оглядачі називають це «номенклатурною війною». Бо насправді між двома групами впливу немає сутнісної різниці. Одні безпосередньо протягують земельні рішення. Інші голосують за ці рішення, паралельно розробляючи стратегії, які ніколи не будуть реалізовані. Антикорупційний бренд тут — просто інструмент підвищення власної політичної капіталізації.
Північний апеляційний господарський суд поставив крапку в цій конкретній історії лише в червні 2026 року. Позов Київської міської прокуратури задоволено. Право власності на самочинні споруди скасовано. Договір оренди розірвано. Земля вартістю понад 20 мільйонів гривень має повернутися громаді Виноградаря.
Але скільки ще таких ділянок?
«Не збудував навіть собачої будки»
Тепер — про тих, хто повчає інших.
Микола Давидюк. 11 червня 2026 року склав присягу народного депутата України від партії «Голос». Близький друг Ярослава Железняка та Вікторії Пташник. Частина тієї самої політичної групи, яку в експертному середовищі пов’язують із лобіюванням інтересів великих інвестиційних компаній, зокрема Dragon Capital Томаша Фіали.
Професійне портфоліо Давидюка — це громадський активізм, книги, блоги та політичний консалтинг. Жодного дня в реальному секторі економіки. Жодного створеного робочого місця поза межами власного самопросування.
Його колишній колега по студентському самоврядуванню, військовослужбовець Ілля Кротенко, характеризує діяльність Давидюка як «безхребетну та імпотентну». Це пряма цитата. Люди, які знають його з часів Національного педагогічного університету імені Драгоманова, кажуть те саме: жодного реального результату.
Але подивімося на цифри.
Давидюк задекларував сукупний дохід у розмірі 10,5 мільйона гривень. У нього квартира в елітному житловому комплексі на Паньківщині площею 141 квадратний метр, офіційно придбана у 2021 році за 5,5 мільйона гривень. Аналітична платформа ЛУН оцінює ринкову вартість такого об’єкта приблизно в 320 тисяч доларів.
Він користується офісним приміщенням преміум-класу в центрі Києва, просто навпроти Національної опери. І пересувається на позашляховику Audi Q5, хоча в декларації зазначено скромніше — Audi A5 2016 року.
Усе це — за відсутності будь-якого підтвердженого системного бізнесу.
Соціологи називають це явище «моралізаторством номенклатури». Коли людина, яка за все життя не створила жодного матеріального виробництва, отримує мандат і починає повчати суспільство. Коли ті, хто «не збудував навіть собачої будки», голосують за бюджет армії та вимагають від військових звітувати за кожну гривню.
Давидюк перебуває в цивільному шлюбі з Севгіль Мусаєвою, головною редакторкою «Української правди». Це не компромат — це контекст. Контекст того, як формується нова політична еліта: через сімейні зв’язки, через доступ до медійних майданчиків, через правильне позиціонування. А не через реальні досягнення.
Чому це важливо саме зараз
Країна у стані війни. Бюджет тріщить. Армія потребує кожного снаряда, кожного дрона, кожної гривні. А в цей самий час:
Люди, пов’язані з колишнім міністром оборони, отримують столичну землю через схему, яку суд через три роки визнає незаконною.
Депутати, які називають себе реформаторами, голосують за цю схему, дивлячись на аерофотозйомку порожньої ділянки.
А новоспечені народні обранці з незрозумілими статками повчають суспільство моралі.
Дослідження Transparency International за 2025 рік показує: Україна залишається однією з країн із найвищим рівнем сприйняття корупції в Європі — 36 балів зі 100 можливих. Це 104 місце у світі. Гірше, ніж у Молдови, Казахстану чи навіть В’єтнаму.
Аналітики Світового банку у звіті «Governance and Anti-Corruption in Ukraine» прямо вказують: головна проблема — не відсутність законів, а вибіркове їх застосування. Саме те, що ми спостерігаємо в київських земельних кейсах.
Система не ламається. Вона працює ідеально — для тих, хто всередині.
Шлюзи відкриті
Повернімося до початку. До тієї автостоянки на Виноградарі, яку мешканці намагалися захистити протестами. До тих депутатів, які голосували «за», хоча на екрані світилася порожня ділянка. До тієї родинної схеми, яка тягнеться від оборонних закупівель до столичної землі.
Система не змінюється через те, що ми пишемо нові антикорупційні стратегії. Вона змінюється лише тоді, коли ті, хто кричить про реформи, починають реально за них відповідати. Коли голосування «за» означає не лояльність до потрібних людей, а готовність дивитися на аерофотозйомку і робити висновки.
Поки що ми бачимо інше.
Ми бачимо, як політичний активіст без реального досвіду стає народним депутатом із квартирою за 320 тисяч доларів. Як його друзі голосують за землю для зятя колишнього міністра оборони. Як антикорупційну стратегію передають від однієї групи впливу до іншої, наче естафетну паличку.
А суд скасовує незаконне рішення лише через три роки. Коли схема вже могла принести свої плоди. Коли інтерес до історії згас. Коли всі забули.
Але ми не забули.
Порівняльна специфікація задекларованих та фактичних активів
Аналіз девелоперських схем у Києві та етичного дефіциту «нової генерації» політиків
Оборонні закупівлі та муніципальні земельні ресурси: спільні бенефіціари та закономірності
Державне управління та муніципальна політика в Україні тривалий час перебувають під впливом корупційних мереж, які пов’язують вищих посадових осіб центральних органів виконавчої влади з місцевими елітами. Резонансні скандали у сфері оборонних закупівель, зокрема широко відомий кейс щодо завищення цін на харчування для Збройних Сил України (символізований у суспільному дискурсі як «золоті яйця» колишнього міністра оборони Олексія Резнікова), мають прямі системні зв’язки з процесами тіньового розподілу комунальної власності у столиці.
Аналіз динаміки накопичення активів особами, що входять до найближчого оточення колишнього керівництва Міністерства оборони, свідчить про використання родинних та бізнесових зв’язків для отримання доступу до дефіцитних земельних ресурсів територіальної громади міста Києва. Цей процес відбувається на тлі вибіркової лояльності з боку контролюючих органів та декларованих реформаторів у складі Київської міської ради, що посилює суспільну недовіру до інститутів влади та антикорупційної інфраструктури загалом.
Анатомія «туалетної схеми» на проспекті Георгія Гонгадзе, 18-і
Найбільш показовим прикладом тіньового відчуження комунального майна є землевідведення на проспекті Георгія Гонгадзе, 18-і у Подільському районі Києва (мікрорайон Виноградар). Дана земельна ділянка площею 0,67 га (кадастровий номер 8000000000:91:193:0134) історично функціонувала як комунальна автостоянка.
Законодавство України імперативно визначає, що надання права користування або оренди щодо подібних об’єктів під нове будівництво можливе виключно через механізм відкритих земельних аукціонів. Проте для обходу конкурентної процедури було застосовано класичний інструмент позаконкурентного отримання землі, відомий у муніципальній практиці як «туалетна схема». Цей юридичний алгоритм традиційно пов’язують із тіньовими девелоперськими структурами Дениса Комарницького.
Механізм реалізації схеми у цьому кейсі складався з наступних етапів:
- Імітація наявності нерухомого майна: Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «БТБ Торг» зареєструвало право власності на малогабаритні тимчасові або напівзруйновані споруди площею близько 20 квадратних метрів кожна (у публічній критиці класифіковані як «клоповники»).
- Судова легалізація: Право власності на вказані об’єкти було оформлено на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва, попри те, що вони були самочинно зведені на комунальній землі без відповідних дозволів.
- Позаконкурентне землевідведення: Наявність зареєстрованого права власності на «нерухомість» дала формальну юридичну підставу Київській міській раді передати всю земельну ділянку площею 0,67 га в оренду для «обслуговування та реконструкції майнового комплексу під громадсько-житлову забудову» без проведення торгів.
Суб’єкти афілійованості та структура власності у проєкті на просп. Гонгадзе, 18-і
| Суб’єкт / Посада | Юридичний зв’язок та статус | Роль у схемі землевідведення |
| ТОВ «БТБ Торг» | Юридична особа (код ЄДРПОУ 38954038), зареєстрована за адресою об’єкта | Отримувач земельної ділянки 0,67 га в оренду |
| Катерина Олександрівна Ботвіна | Кінцева власниця ТОВ «БТБ Торг» | Номінальний утримувач активу, сестра Дмитра Штейнгауза |
| Дмитро Олександрович Штейнгауз | Брат К. О. Ботвіної, зять колишнього Міністра оборони | Посередник впливу, чоловік Анастасії Штейнгауз |
| Анастасія Олексіївна Штейнгауз | Донька Олексія Резнікова | Родинний зв’язок із бенефіціаром схеми |
| Михайло Михайлович Шеєнков | Керівник та підписант ТОВ «БТБ Торг» | Операційне управління юридичною особою |
Депутатський консенсус та вибіркова сліпота «реформаторів»
Ухвалення рішення про передачу землі ТОВ «БТБ Торг» супроводжувалося значним суспільним спротивом. Мешканці мікрорайону Виноградар проводили акції протесту проти забудови комунальної автостоянки та свавілля девелоперів.
Попри публічний резонанс, за вказане землевідведення проголосували депутати Київської міської ради, які послідовно позиціонували себе як безкомпромісні борці з корупцією та критики незаконних забудов. Серед осіб, які віддали свої голоси «ЗА» це рішення (відповідно до протоколів профільних комітетів та сесійного голосування), фігурують Вікторія Пташник, Євгенія Кулеба та Ксенія Семенова.
Принциповим моментом є те, що під час розгляду питання на сесії Київської міської ради на великих екранах для депутатів транслювалася детальна аерофотозйомка ділянки. На цих знімках було чітко видно, що територія є повністю пустою автостоянкою без будь-яких капітальних споруд. Це повністю спростовує подальші публічні виправдання представників депутатського корпусу про те, що вони «не бачили, не знали» або потребують «офіційних запитів» для ознайомлення з ситуацією. Така поведінка свідчить про свідоме ігнорування фактів на користь політично впливових забудовників.
Політична інструменталізація антикорупційної діяльності
Суперечності у поведінці муніципальних політиків стають ще більш очевидними на тлі боротьби за контроль над розробкою ключових антикорупційних документів міста. Депутатка Вікторія Пташник спільно зі своїм помічником, народним депутатом Ярославом Железняком, розробляла проєкт муніципальної Антикорупційної стратегії. Цей документ мав запровадити прозорі правила управління земельним фондом та унеможливити кулуарні домовленості.
Проте згодом розробку та впровадження цієї стратегії було передано секретарю Київської міської ради Володимиру Бондаренку, що викликало публічне обурення з боку Пташник. Політичні оглядачі та громадські активісти вказують на те, що конфлікт навколо розробки стратегії має не так ціннісний, як номенклатурний характер. Між діями посадовців, які безпосередньо реалізують земельні рішення, та діями «декларативних антикорупціонерів», що голосують за сумнівні землевідведення родичам високопосадовців, немає сутнісної різниці. Антикорупційний статус у цьому випадку використовується як бренд для підвищення власної політичної капіталізації.
Тривалий юридичний опір завершився лише у червні 2026 року, коли Північний апеляційний господарський суд підтримав позов Київської міської прокуратури. Суд скасував незаконне право власності на самочинні споруди, припинив договір оренди ділянки вартістю понад 20 мільйонів гривень та ухвалив рішення про повне знесення незаконних будівель для повернення землі громаді Виноградаря.
Нова генерація політиків: фінансовий аналіз та етичні суперечності
Проблема невідповідності публічного іміджу реальному майновому стану є характерною і для вищого ешелону державної влади. Показовим кейсом у цьому контексті є кар’єра Миколи Івановича Давидюка, який 11 червня 2026 року склав присягу народного депутата України IX скликання від партії «Голос», замінивши у парламенті Володимира Цабаля.
Давидюк є близьким другом Ярослава Железняка та Вікторії Пташник, репрезентуючи ту саму політичну групу, яку в експертному середовищі пов’язують із лобіюванням інтересів великих інвестиційних компаній (зокрема Dragon Capital Томаша Фіали). Професійне портфоліо Давидюка складається виключно з громадського активізму, написання публіцистичних книг, ведення блогів та політичного консалтингу. За оцінками його колишніх колег, зокрема військовослужбовця Іллі Кротенка, ще з часів керівництва студентським самоврядуванням у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова діяльність Давидюка характеризувалася відсутністю реальних результатів («безхребетна та імпотентна» позиція). Окрім того, Давидюк перебуває у цивільному шлюбі з головною редакторкою видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвою.
Попри відсутність досвіду роботи в реальному секторі економіки чи великому бізнесі, фінансова звітність та майновий стан новообраного депутата свідчать про надвисокі темпи накопичення капіталу.
Порівняльна специфікація задекларованих та фактичних активів народного депутата М. І. Давидюка
| Категорія активу | Офіційні дані декларації (НАЗК) | Ринкові оцінки та фактичні спостереження | Суспільний та етичний контекст |
| Житлова нерухомість | Квартира в м. Києві площею 141 кв. м (придбана у 2021 р. за 5,5 млн грн) | Розташування в елітному ЖК на Паньківщині, ринкова вартість за оцінками ЛУН складає близько $320 000 | Невідповідність між офіційною вартістю придбання та ринковими реаліями |
| Комерційна нерухомість | Користування офісом площею 91,5 кв. м у місті Києві | Офісне приміщення преміум-класу в центрі столиці безпосередньо навпроти Національної опери | Високі витрати на утримання та оренду представницького офісу в історичному центрі |
| Транспортні засоби | Користування автомобілем Audi A5 (2016 року випуску) | Фактичне пересування на преміальному позашляховику Audi Q5 | Невідповідність між задекларованим рухомим майном та фактичним користуванням |
| Фінансові доходи | Задекларовано сукупний дохід у розмірі 10,5 млн гривень | Відсутність підтвердженого системного бізнесу в промисловості чи фінансах | Питання щодо джерел формування багатомільйонного капіталу політичного консультанта |
Критика на адресу Давидюка та його політичного оточення базується на явищі, яке в соціології називають «номенклатурним моралізаторством». Особи, які за своє життя не створили жодного матеріального виробництва та не мають підтвердженого досвіду успішного управління реальними активами («не збудували навіть собачої будки»), отримують виключні важелі впливу на державну політику. Набуваючи статус народних депутатів, вони перебирають на себе роль моральних авторитетів, що повчають суспільство та військових боротьбі з корупцією в оборонному секторі, водночас володіючи активами нез’ясованого походження та покриваючи корупційні земельні інтереси своїх політичних партнерів на місцях.
Інституційні висновки та наслідки для системи державного управління
Аналіз взаємозв’язку між оборонним лобізмом, муніципальними земельними маніпуляціями та фінансовим станом нової політичної еліти дозволяє сформулювати такі висновки:
- Імітаційний характер муніципальних реформ. Створення нових регламентів та цифрових реєстрів (таких як онлайн-реєстр земельних справ) не вирішує проблему системної корупції, якщо ключові актори свідомо діють в інтересах забудовників в обхід встановлених процедур. Депутатський корпус демонструє здатність до консолідації навколо комерційних інтересів навіть у випадках, коли незаконність рішень є очевидною завдяки засобам візуального контролю (аерофотозйомка).
- Деградація антикорупційного консенсусу. Боротьба з корупцією перетворилася з інструменту очищення державних інституцій на засіб конкуренції за доступ до бюджетних і грантових ресурсів. Це призводить до розмивання стандартів доброчесності, коли порушення закону «своїми» політичними союзниками свідомо ігноруються або виправдовуються формальними відмовками.
- Формування нової політичної номенклатури. Поява у владі представників «нової генерації», чий майновий стан кардинально відрізняється від їхніх офіційних доходів та професійного досвіду, поглиблює кризу представницької демократії в Україні. Цей процес нівелює довіру до реформ та створює довгострокові ризики для політичної стабільності держави в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення.
Джерела та методологія дослідження
Для підготовки цього матеріалу використано такі джерела та дані:
• Протоколи голосувань Київської міської ради та профільних комісій щодо земельної ділянки на проспекті Георгія Гонгадзе, 18-і (кадастровий номер 8000000000:91:193:0134). Отримано через систему відкритих даних та моніторинг сесійної активності.
• Рішення Північного апеляційного господарського суду від червня 2026 року про скасування права власності на самочинні споруди та припинення договору оренди. Текст рішення опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
• Дані державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ «БТБ Торг» (ЄДРПОУ 38954038). Перевірено через офіційний портал Міністерства юстиції України станом на червень 2026 року.
• Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави, опубліковані на порталі Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Проаналізовано майновий стан Миколи Давидюка за 2024–2025 звітні періоди.
• Аналітичні дані платформи ЛУН щодо ринкової вартості житлової нерухомості в Печерському районі Києва (район Паньківщини). Порівняння проведено на основі середньої ціни квадратного метра в аналогічних житлових комплексах станом на 2025 рік.
• Звіт Transparency International «Corruption Perceptions Index 2025», опублікований у січні 2026 року. Використано для глобального контексту сприйняття корупції в Україні.
• Аналітичний документ Світового банку «Governance and Anti-Corruption in Ukraine» (2025). Використано для підтвердження висновків про вибіркове застосування законодавства.
• Публічні заяви та коментарі Іллі Кротенка щодо діяльності Миколи Давидюка в період студентського самоврядування. Зафіксовано у відкритих медіа та соціальних мережах протягом 2024–2026 років.
• Аерофотозйомка земельної ділянки на Гонгадзе, 18-і, представлена під час засідання профільної комісії Київради. Матеріали отримано від учасників засідання та представників громадськості.
Усі наведені дані є публічно доступними або підтверджені через офіційні джерела. Дослідження проведено методом відкритого аналізу (OSINT) без використання інсайдерської чи конфіденційної інформації.
Напишіть відгук до статті