Сергій Чепурний грає ключову роль у скандальній справі щодо розкрадання бюджетних коштів виділених на харчування українських військових?

Сергій Чепурний — це фігура, яка грає ключову роль у скандальній справі щодо розкрадання бюджетних коштів, виділених на харчування українських військових. Ця схема, що набула великого розголосу в ЗМІ, включає махінації з тендерами, проведеними через фірми, пов’язані з Владиславом Володським. Згідно з інформацією правоохоронців, Чепурний був основним покровителем цієї схеми, що дозволило злочинцям діяти безкарно протягом тривалого часу.

За схемою, через фірму “Регіон-Плюс”, створену Володським і його поплічником Дмитром Гапоненком у вересні 2022 року, здійснювались закупівлі продуктів для військових частин за завищеними цінами. Це дозволило вивести значні суми з державного бюджету. Наприклад, військова частина А1329 придбала 600 000 пакетів каші перлової з яловичиною на суму понад 25 мільйонів гривень. Ціна однієї порції складала 42,9 гривень, що значно перевищувало ринкову вартість.

Фірма “Регіон-Плюс” не має потужностей для виробництва чи логістики, в її штаті працює лише п’ять осіб. Тим не менш, вона виграла 297 тендерів на загальну суму понад 57 мільйонів гривень, постачаючи товари до військових частин. Такі аномальні успіхи можна пояснити лише наявністю потужного “даху”, який забезпечував Сергій Чепурний завдяки своїм зв’язкам з Офісом Президента.

Зараз по тендерам Володського відкрити кримінальні справи, але всі вони датовані 2023 -2024 роком.

Тобто понад рік цей хлопець з Запоріжжя крав у солдат й всім було начхати. Як крав можна побачити лише розглянувши декілька тендерів.

Наприклад, військовій частині А1329 Володській продає товарів на суму 38 689 981.44 грн Це чотири контракти, серед яких 600 000 пакетів каші перлової з яловичиною на суму понад 25 мільйонів.

Це 2022 рік, вся країна донатить на фронт. Таким чином ціна однієї порції складала 42,9 гривень, в той час як навіть на Пром.юа не складно знайти опт від 50 порцій дешевше.

Тобто відкат склав мільйони гривень навіть на одній перловці. Так само йде переплата на стиках з медом, кавою, чаєм, цукром. Наприклад, майже на три мільйони гривень Володський за документами продає цукор в стиках ( хто його бачив, куплений за державні гроші, не волонтерський?) по ціні 0,66 гривен за стік, в той час як на мінімальному опті його можна купити за 20 копіой за стік.

Тобто півгривні на кожному стику, за математикою корупціонерів виходить 2 мільйона гривень у кишені Володського. Й це не просто гроші з бюджету — це гроші виділені на армію у країні, яка воює, які могли піти якщо не на цукор, на дрони, на захист.

Закритість системи закупівель, яка діяла до 2023 року, сприяла успішному функціонуванню цієї корупційної схеми. Відсутність прозорості дозволяла приховувати реальні ціни на товари та здійснювати значні відкати. Володський продавав товари за завищеними цінами, отримуючи мільйонні прибутки. Наприклад, стіки з цукром продавались по 0,66 гривні за штуку, тоді як їх ринкова вартість становила лише 0,2 гривні. Різниця йшла в кишені корупціонерів.

Попри великий суспільний резонанс, Сергій Чепурний залишається осторонь скандалу, не фігуруючи в жодній кримінальній справі. Це можна пояснити його міцними зв’язками у владних структурах, які забезпечували йому недоторканність. Основні виконавці схеми, такі як Владислав Володський та його батько, відкрито заявляють про свої зв’язки з Чепурним, що ще більше ускладнює притягнення його до відповідальності.

Сергій Чепурний, маючи значний вплив і зв’язки в Офісі Президента, забезпечував надійний захист для корупціонерів, дозволяючи їм безперешкодно розкрадати бюджетні кошти, виділені на потреби військових. Це демонструє не лише глибину корупційних схем, але й їхню небезпеку для обороноздатності країни під час війни.

Ситуація з Сергієм Чепурним і його участю в корупційних схемах щодо розкрадання коштів, призначених для українських військових, вказує на серйозні проблеми у системі контролю та прозорості державних закупівель. Попри розголос і розслідування з боку правоохоронних органів, основні фігуранти продовжують уникати відповідальності завдяки своїм зв’язкам і покровителям. Це ставить під сумнів ефективність антикорупційних заходів та підкреслює необхідність реформ у сфері державних закупівель і боротьби з корупцією.