Пройдисвіт з США. Як друг Януковича опинився в наглядовій раді “Нафтогазу”

Людина, яка була і, ймовірно, залишається номінальним розпорядником активів підприємств в сфері енергетики сина колишнього президента України Віктора Януковича, радником якого він був, перетворюється… на представника держави Україна в наглядовій раді “Нафтогазу”. Хто такий Роберт Бенш? І чому нова влада не тільки не заважає його діяльності в Україні, а й активно підіграє?

Опального «регіонала», поціновувача триколору Юрія Бойка українці ще пам’ятають. І не стільки через те, що він був міністром енергетики у команді Януковича, скільки через вишки за 400 мільйонів доларів. Два роки тому, у 2018-му, тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко заявляв, що оборудка Бойка розкрита: «За досягнутими домовленостями, вартість кожної установки планувалося завищувати на 150 мільйонів доларів США, з яких 130 мільйонів повинні були йти Януковичу та його оточенню».

Втім, гучно розпочате після втечі Януковича слідство зайшло у глухий кут, а Бойко продовжив смакувати життя у столиці.

Зараз же, відчувши безкарність, в країну повертається і його колишнє оточення. Так, нещодавно український кордон перетнув екс-радник скандально відомого Бойка – проворний ділок з американським паспортом Роберт Бенш.

Скоріше за все, пересічному українцю це ім’я нічого не скаже. Але у політично-бізнесових колах Бенш – фігура вельми відома. А його камбек викликає цілий ряд серйозних запитань. Перше – навіщо людину, яка тісно пов’язана не лише з Бойком і його оборудками, а й особисто з Януковичем, радо прийняли в Україні?

«Роберт Бенш був пов’язаний із Януковичем, він був його радником, коли Янукович був президентом України. Бенш був радником саме з енергетичних питань і також допомагав Юрію Бойку робити дуже цікаві штуки», – розповів «Грошам» політолог Сергій Биков.

Підтверджує теплі зв’язки Бенша з сім’єю «золотого батону» й ця історія: у 2016 році сім’я Януковичів, яка володіла крупною енергетичною фірмою «Донбасенерго», для захисту своїх активів вирішила змінити номінального власника підприємства. І ним став саме екс-радник Бойка – Роберт Бенш.

Але найцікавіше відбувається чотири роки потому – у 2020-му, коли того самого Бенша Кабінет міністрів призначає на посаду… представника України в наглядовій раді найбільшої вітчизняної компанії – «Нафтогазу»!

Чому енергетичний гігант «Нафтогаз», який здійснює повний цикл операцій із пошуку, видобутку, переробки і транспортування нафти і газу, опинився «під наглядом» саме цього одіозного іноземця, загадка навіть для експертів. «Виникає питання: «А, що, ми повертаємо людей Януковича, ми повертаємо людей, які впливали на розбазарювання української енергетики, на знищення українського енергетичного ринку, на нестворення нового енергетичного ринку?». Ми просто їх повертаємо на посади й говоримо: «Без проблем, хлопці, ви начебто, як представники держави, тепер будете керувати українським стратегічним державним підприємством»», – каже «Грошам» Сергій Биков.

Насправді, таке призначення порушує не лише моральні норми країни, яка пережила Революцію Гідності, але й чинні закони. Роберта Бенша протягли на посаду саме так.

Як мали зробити правильно і легально? Спочатку Мінекономіки обирає кандидатуру представника держави в наглядовій раді «Нафтогазу», а потім надсилає її на затвердження Кабміну. Проте, у новому Кабміні хтось був настільки зацікавлений у швидкому призначенні скандального американця з регіоналівськими вподобаннями, що знехтував законом. Улюбленого бізнесмена Януковича Денис Шмигаль призначає 11 березня 2020 року. А за шість днів, 17 березня, заднім числом, Мінекономіки надсилає проект розпорядження і про призначення Бенша…

Це порушення процедури – зовсім не випадкове. Експерти вважають, що провернули все саме таким чином, аби американцю, на шляху до стратегічної посади, не довелося показувати власну декларацію. Інакше б, у разі її оприлюднення, пану Беншу довелося б показати і те, що він сам веде нафтогазовий бізнес – що є очевидним конфліктом інтересів.

Річ у тім, що після призначення на посаду, до 14 вересня 2020 року, Роберт Бенш значився кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Донбасенерго» (ідентифікаційний код 23343582), ТОВ «Енерготрейдинг» (ідентифікаційний код 41950981), ТОВ «Де трейдинг» (ідентифікаційний код 42699760), ПрАТ «Енергоінвест холдинг» (ідентифікаційний код 38769061), ТОВ «Торгівельний дім «Енергоінвест» (ідентифікаційний код 38903313).

Будь-який із цих пунктів мав би поставити хрест на кар’єрі американця, але, схоже, хтось в уряді заради Бенша готовий наплювати на закон.

«Вважаю, що це абсолютно неправильна історія і його не потрібно було призначати. Такі люди, як пан Бенш, точно не мають обіймати посади в українських державних підприємствах», – переконаний Сергій Биков.

Чому експерт вважає таке призначення помилкою? Справа не лише в дивній методі обрання та призначення Бенша до наглядової ради «Нафтогазу», і навіть не в його добрих стосунках з Януковичем та компанією. А в тому, що обраний представляти інтереси України американець може виявитися… аферистом ТОП-рівня!

Принаймні, так здається, коли вивчаєш рішення Окружного суду США. За словами адвоката ПАТ «Укрнафта» Сергія Сєрова, компанія, яка була власником цінних паперів, подала позов проти Роберта Бенша: «Роберт Бенш спочатку намагався добитися від суду, щоб суд закрив провадження по справі, але суд відмовив. Після цього він уклав мирову угоду з позивачем у тій справі, що означає, що, фактично, Роберт Бенш, принаймні частково, визнав свою провину у тому, що він зробив, і визнав, що він здійснив шахрайські дії».

Але, схоже, висновків зі свого кримінального минулого пан Бенш не зробив. Адже як пояснити те, що сьогодні він намагається вивести з України 150 мільйонів доларів?

Ця оборудка на понад 4 мільярди гривень розпочалася у далекому 1995 році. Тоді державна «Укрнафта» разом із американською компанією «Carpatsky Petroleum Corporation» підписали договір про спільну дослідно-промислову експлуатацію Рудівсько-Краснозаводського газоконденсатного родовища в Полтавській області. Головною умовою договору були спільні інвестиції, від розміру яких і мав залежати прибуток сторін. Однак впродовж всього періоду дії як договору про спільну діяльність, так і діяльності підприємства Бенша, американська сторона не виконувала належним чином свої зобов’язання.

«Оскільки підприємство «Карпатський петролеум корпорейшн» не здійснювало або здійснювало на дуже низькому рівні інвестиції, їх доля зменшилася. Між сторонами потім виник спір з приводу збільшення цієї долі, який потім був переданий до міжнародного комерційного арбітражу», – розповідає «Грошам» про деталі справи адвокат ПАТ «Укрнафта» Сергій Сєров.

Гроші у спільну діяльність виверткий американець не вкладав, а от про отримання захмарного прибутку – марив. Тож після того, як спільна справа стала самоокупною і почала приносити дохід, Роберт Бенш звернувся до міжнародного арбітражного суду з позовом до «Укрнафти» про стягнення з державного підприємства понад 450 мільйонів доларів США за начебто порушення договору про спільну діяльність.

Та вибити з України майже півмільярда доларів пану Беншу не судилося. У вересні 2010 року Міжнародний арбітражний суд ухвалив рішення про стягнення з «Укрнафти» на користь «Carpatsky Petroleum Corporation» іншої, але все ж великої суми – понад 145 мільйонів доларів США.

«Ми, як учасник того арбітражного спору, програли спір. Арбітражне рішення вже є. Єдине що – «Карпатський петролеум» не змогли визнати це арбітражне рішення в Україні», – розповідає Сєров.

Примусити українську сторону добровільно подарувати кревно зароблені у виверткого американця не вийшло, тож він пішов ва-банк й почав тиснути на колишніх бізнес-партнерів через вплив у «Нафтогазі». Тож вперше за багато років після ухвалення арбітражного рішення проти ПАТ «Укрнафта» до ПАТ надійшов лист з проханням сприяти у виконанні арбітражного рішення. Відбулося це саме після того, як Роберта Бенша призначили до наглядової ради «Нафтогазу України».

Та думає американець не лише про давні мультимільйонні справи, які дуже кортіло би довести до кінця, а й про своє бізнесове майбутнє. Так, нещодавно з компаніями, які пов’язані з Беншем, уряд України уклав меморандум про співпрацю.

«Є американська компанія – «Луізіана газ експорт», з якою пов’язаний Роберт Бенш. Нещодавно укладено меморандум між Кабміном та цією компанією. Відповідно, призначення Бенша до наглядової ради НАК «Нафтогаз України» може означати, що таким чином ця американська компанія буде сприяти своїм бізнесовим інтересам в Україні», – каже Сергій Сєров.

В пов’язаної з Беншем Louisiana Natural Gas Exports прем’єр Шмигаль збирається купляти скраплений газ. Й тут, звісно, жодного конфлікту інтересів. Просто український уряд за українські гроші буде купляти в українського американця, який, завдяки лоббі українських урядовців, сидить в українському «Нафтогазі», не український скраплений газ за неукраїнським цінником.

До речі, саме з намаганням приховати зв’язок Бенша із Louisiana Natural Gas Exports може бути пов’язане ігнорування американцем обов’язкового декларування статків.

Але даний корупційний факт не пройшов повз наших закордонних «контролерів». Так, головний енергетичний дипломат США Амос Дж. Хохштейн, після призначення Роберта Бенша вийшов із наглядової ради НАК «Нафтогаз України», звинувативши українських високопосадовців у відсутності бажання боротися із корупцією.

«Найбільш яскраво це проявилося не так давно, коли уряд України, затвердивши меморандум про взаємопорозуміння з компанією Louisiana Natural Gas Exports на постачання скрапленого природного газу з США, одночасно зробила пропозицію одному з керівників цієї компанії Роберту Беншу зайняти місце в Наглядовій раді «Нафтогазу»», – заявив він.

З приводу призначення пана Роберта Бенша та його діяльності «Гроші» направили низку журналістських запитів як в Кабінет міністрів України, так і в НАК «Нафтогаз». Проте ні урядовці, ні працедавці опального американця із «Нафтогазу» на відповіді не наважились.

Олександр Соколов

 

Be the first to comment

Leave a Reply