«Іспанська вілла Шарія», «Суд відмовив «Партії Шарія» у держфінансуванні», «Конфлікт націоналістів і шаріївців»… Останнім часом новини рясніють його ім’ям. Створена за півтора місяця до парламентських виборів партія набрала 2,2% виборців, а наразі, вочевидь, готується до місцевих перегонів. Сам Анатолій Шарій понад 5 років не в’їжджав до України й лише нещодавно його остаточно зняли з розшуку. То що ж відомо про «Партію Шарія», її натхненника, лідерів і фінансування?
Хто такий Анатолій Шарій?
Анатолій Шарій — колишній журналіст, нині відеоблогер і лідер «Партії Шарія», яку де-юре очолює його дружина Ольга.
З 2005 року працював у жіночих журналах, газеті «Сегодня» (підконтрольна олігархові Рінату Ахметову), російському виданні «Московский комсомолец». Згодом — в інтернет-виданнях «Обозреватель» і From-UA. Звинувачував Київський департамент МВС у покриванні наркоторгівлі, а разом із журналістами телеканалу «1+1» проводив розслідування про нібито нелегальне казино в Києві. Після відкриття кримінальних справ проти Шарія та оголошення його в розшук він заявляв, що режим Віктора Януковича переслідує його за «розслідування щодо участі держустанов у наркобізнесі».
У 2012 році виїхав з України до Москви, а потім до Нідерландів, був оголошений у розшук і отримав статус «політичного біженця» в Литві. «Громадянин Шарій А. А. виїхав за межі країни 24.01.2012 року через пункт пропуску «Зернове» (Сумська обл.) потягом Ковель-Москва та після цього на територію України не в’їжджав», — зазначали в Службі безпеки України.
Документ про політичний притулок у Литві
16 липня 2013 року Шарія арештували в Нідерландах за запитом української влади. МЗС України зробило заяву про його можливу екстрадицію, але Нідерланди відмовили. У лютому 2015 року МВС Литви проводило певну перевірку з метою можливого позбавлення притулку Анатолія через його ймовірну антиукраїнську діяльність. Але Шарій тоді наголосив на тому, що саме за критику влади він і просив собі притулок. У квітні 2020 року його зняли з розшуку в Україні.
Став популярним після Революції гідності, створивши відеоблог на YouTube, де глузливо критикував українську владу та події загалом. З жовтня 2019 року блоги Шарія транслюють на телеканалі «112 Україна», що належить Тарасові Козаку, соратнику кума президента РФ Володимира Путіна — Віктора Медведчука.
Володіє інформаційним сайтом «Шарий. Net». Його представників часто критикують націоналістичні рухи, називаючи маніпуляторами та «рупорами Кремля». Це призводить до численних сутичок і скарг представників Шарія на тиск. За даними моніторингової мережі alexa.com, найбільшу популярність сайт має серед росіян. Дані онлайн-сервісу Tubular свідчать, що майже 40% ютуб-аудиторії Шарія в березні-травні 2020 року становили користувачі з Росії. Медіаексперти зазначають, що значна частина підписників блогера – боти, зокрема російські.
Партія
Про створення «Партії Шарія» оголосили за півтора місяця до парламентських виборів, але за політсилу проголосувало 2,2% громадян. Утім, сам Анатолій Шарій до партії не потрапив через те, що в Україні не проживав понад 5 років.
За даними екзит-полів, свої голоси партії віддали здебільшого чоловіки 18-40 років – жителі обласних центрів Півдня і Сходу України. Першим пунктом передвиборчих обіцянок «Партії Шарія» було «переслідування за законом усіх причетних до злочинів проти особистості за політичними мотивами, які спостерігалися за президентства Петра Порошенка» та «розслідування і доведення до кінця всіх справ, відкритих проти колишніх чиновників». Однак держфінансування партія так і не отримала навіть через суд — напередодні виплату скасував парламент за поданням Володимира Зеленського.
Має офіси політсили в 17 регіонах України. У програмі — обіцянки створити середній клас і гарні умови для всіх. Представники партії виступають проти легалізації зброї та підвищення відповідальності за її незаконне зберігання, проти легалізації легких наркотиків і проституції, але за подвійне громадянство та підвищення обороноздатності країни через роботу та навчання за кордоном і збільшення терміну ув’язнення за тяжкі злочини з 15 років до 25. У грудні минулого року та в лютому поточного відбулися з’їзди партії.
Колишній представник полтавського осередку партії Володимир Величко наголосив на тому, що однією з причин його виходу була відсутність лідера політичної сили в Україні: «Мені було незрозуміло, чому керівник моєї партії ховається за кордоном. Якщо ти лідер, то маєш вести за собою, а не штовхати з-поза спин, ховатися за ними, підставляти під удар. А сам у цей час десь на березі моря. Я тоді ще не міг уторопати: якщо його справи розвалюються в судах і максимум, що він може отримати — це умовний термін, чому він не приїде й не очолить партію тут. А потім зрозумів, що це йому просто не треба. Він лише заробляє гроші».
Сам Анатолій Шарій своє перебування за межами України пояснив кримінальним провадженням. «Мені заважає повернутися кримінальне провадження, закриття якого скасували вночі за вказівкою прокурора Києва Говди. Мені заважає повернутися відкрита справа про відмивання доходів, нажитих злочинним шляхом, замовлена Офісом Президента й порушена за доносом Сергія Іванова, який працює на ОП пропагандиста-фейкомета, що вигадав луганський кондиціонер свого часу. Мені заважають повернутися регулярні погрози вбивством, на які не реагують, а частіше навіть схвалюють правоохоронці. У недодержави, де справи порушують за п’ять хвилин, мене закриють протягом доби за будь-якою вигаданою справою», — зазначив він.
Згідно з інформацією на сайті ЦВК, у першу 20-ку зі списку партії входили працівники видання «Шарий. Net», телеканалу «Наш» нардепа Євгена Мураєва, члени громадських організацій, пов’язаних із партією, безробітні, а також підприємці та працівники сфери інформаційних технологій. У коментарі hromadske Шарій стверджує, що всі рішення приймає сам.
«У партії Шарія немає членів партії. У жодного представника немає партійного квитка, це просто актив. Тих, хто дійсно має право голосу — напевно, людини чотири. Усі решта, хто ходить із кульками — просто актив, це не члени партії навіть, вони не мають права голосу», — сказав колишній член політсили Костянтин Мамросенко. Він покинув партію навесні, наголосивши, що «на горизонті замайоріли старі обличчя». Зокрема чоловік розповів, що політологом партії та фактичним керівником був Олександр В’юник — ексчиновник Вінницької ОДА, помічник колишнього регіонала Андрія Портнова та експредставник «Народного фронту». Ми звернулися за коментарем до Олександра В’юника, але дотепер не отримали відповіді. «В’юник — чудовий фахівець і прекрасна людина. Чому він старе обличчя? Тому, що колись був у «Народному фронті»? І що тепер? Нікого це не обурило, а якщо ви берете до уваги думку якихось «обіженок», які думали, що в партії зможуть набивати кишені, але їх послали нафіг — це ваші особисті проблеми як пропагандистського видання, яке, на мою думку, придбав Офіс Президента. Функція в нього (В’юника — ред.) проста — працювати. Багато», — сказав Анатолій Шарій.
Фінансування
Відповідно до фінансових звітів, партія живе за рахунок членських благодійних внесків. Проте, як заявив журналіст і блогер Сергій Іванов, люди, які перерахували найбільші суми, надсилали не свої гроші. Ця інформація стала підставою для перевірки та відкриття того кримінального провадження щодо ймовірного відмивання коштів, яке, за словами Анатолія Шарія, не дозволяє йому повернутися в Україну. Блогера викликали на допит. Також, згідно з аналізом фізичних осіб, які влітку минулого року надіслали партії понад три мільйони, це були її представники в різних осередках, але здебільшого — у Харківській області. «Це писали ніякі не журналісти, а замовлений ОП фейкомет Іванов, який вигадав фейк про луганський кондиціонер. Це нісенітниця, але спрямованість ваших запитань у бік людей, які вносили по 30 тисяч гривень (за умов, що ви не ставите аналогічних питань СН, у яких фонд наповнювався офіціантами, продавчинями та вантажниками — по 3 мільйони 300 тисяч, і це задокументовано), свідчить про вас як про чесний незаангажований і не куплений Єрмаком ЗМІ. Іванов ще багато чого про мене писав, чого не напишеш на замовлення ОП. Жити опудалу треба ж якось», — заявив Шарій.
Також, у висновку аналізу НАЗК звіту партії було встановлено відсутність підпису керівника та печатки. Громадський рух «Чесно» з’ясував, що приблизно на пів мільйона гривень «Партію Шарія» профінансувала ГО «Партія Шарія» та ще дві пов’язаних із нею організації — ГО «Право на правду» та ГО «Шукачі рішень». Загалом ці об’єднання перерахували партії понад мільйон гривень.
«Право на правду» — це їхня газета. Ці організації робилися саме під фінансування партії. Такий хід. Але всередині партії всі чудово розуміли, що фінансування йде з Харкова. Наталія Портнова, змінила прізвище. А вони ж не бідні люди. І якщо вона очолює центральний штаб, який чомусь не в Києві, а в Харкові… І зокрема казали, що їх не будуть спонсорувати олігархи, а тут я бачу родину колишніх регіоналів», — розповідає колишній представник партії Володимир Величко. Він також наголосив на тому, що працівників не оформлювали офіційно: «От я отримував 15 тисяч щомісяця, але на роботу мене ніхто не оформлював. То що це значить? Це чорна бухгалтерія, бо податки не сплачуються. І тоді в мене виникали питання. Бо лозунги — «Правду в раду», а тут таке. І начебто дрібниця, ніби ж усі так роблять, але ж ми позиціонуємо себе як принципово нова партія».
Величко запевнив hromadske, що гроші здебільшого йдуть із Харкова — саме від родин Портнова. Родина Портнова родом із Харківської та Дніпропетровської областей. Вони є діячами команди експрезидента-втікача Віктора Януковича.
Журналісти-розслідувачі знайшли віллу Анатолія Шарія в Іспанії. Спочатку політик зазначив — «мені її подарував Путін». Згодом у коментарі hromadske пояснив, що заробив. «Уявіть, можна абсолютно чесно заробляти гроші, не стаючи шістками олігархів або Офісу Президента. Я ніколи не був при владі, ніколи не мав стосунку до бюджету, тому всім начхати, що в мене будинок. Зрозуміло навіть ідіоту, що я не міг купити його в ЄС, не підтвердивши кошти», — сказав Шарій.
Вілла Шарія у липні 2020 року
Фото:«Слідство.Інфо»
Зв’язки
«Чи підписував він клятву кров’ю, я не знаю, але думаю, що ця людина співпрацює зі спецслужбами Російської Федерації. Якщо Шарій вважає інакше, він може подати на мене в суд — там розберемося», — так нинішній заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко свого часу коментував фінансування Анатолія Шарія.
Колишні представники партії наголосили, що інформація про фінансування з РФ — це радше здогадки та думки: «Я не сказав би, що він проросійський. Імовіргіше, у нього в команді люди «ватні». Або нехай покажуть платіжки, перекази коштів з ГРУ РФ тощо», — сказав у коментарі hromadske колишній представник партії.
Ексочільниця партії Антоніна Бєлоглазова у 2015-2016 роках у Росії була помічена в організації «Национально-освободительное движение», яка ставить собі за мету «відновлення суверенітету Росії». У вересні 2017-го СБУ запросила її на розмову й оголосила офіційне застереження через те, що дівчина нібито за гроші знімала відеосюжети, котрі «проросійський пропагандист використовував для дискредитації України в інтересах спецслужб РФ». Анатолій Шарій тоді запевнив, що силовики викрали Бєлоглазову, та оприлюднив відео. Узимку цього року зчинився скандал навколо відео, у якому Бєлоглазова чотири роки тому в Москві вітала жителів Криму з річницею «повернення до складу Росії».
Після цього Анатолій Шарій заявив, що він вирішив зняти її з посади голови партії. Тоді політсилу очолила його дружина Ольга Шарій. Сама Антоніна підтвердила те, що наразі не має стосунку до партії, що з керівництва її зняли саме через відео про Крим, і додала, що з НОД не мала зв’язків: «Я з ними не співпрацювала. Ми з товаришами з «Глобальної хвилі» в Москві займалися популяризацією ідеї безпаливних генераторів і зеленої енергетики. А з НОДом ми познайомилися, тому що наші офіси були розташовані поруч. На акціях, які вони організовували, я була двічі», — сказала Бєлоглазова. Також вона додала, що СБУ її тоді викрала, щоб розпитати про Шарія: «Це взагалі повне свавілля з боку СБУ — викрадати мене серед білого дня, заштовхуючи в автомобіль без будь-яких підстав. Вони мені тоді самі сказали, що я нічого не порушувала й притягнути мене немає за що. Тобто всі їхні дії були спрямовані винятково на спробу залякати та дізнатися подробиці про мою роботу з Шарієм».
Прихильники підозрюваної у вбивстві Шеремета Юлії Кузьменко намагалися виштовхати журналістів «Шарій.нет» і «Страна.юа» із зали Апеляційного суду Києва. Столична поліція порушила кримінальне провадження pic.twitter.com/ensgWXHi3l
— hromadske (@HromadskeUA) December 24, 2019
На президентських виборах Анатолій Шарій підтримав Олександра Вілкула. «Із Сашею (Вілкулом — ред.) давно не спілкувався, були нормальні стосунки, з Віктором Медведчуком не знайомий, вважаю його легендою української політики (винесіть це в заголовок, так більше упоротих набіжить читати), з Мураєвим не спілкуюся. Я не знаю, які сили представляють ці політики, крім Медведчука. З ОПЗЖ у мене стосунки на рівні окремих особистостей. Як і з усіма іншими партіями в Парламенті», — сказав Шарій.
Конфлікти
Шарія звинувачували в завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину та хуліганстві. Мова йде про нібито замах на його життя у 2011 році. Тоді обстріляли його автомобіль, але правоохоронці згодом заявили, що це зробив сам Шарій. Також він стріляв у чоловіка, який нібито ображав його дружину. Шарію свого часу закидали звинувачення в педофілії та пограбуванні через певні заяви його зведеної сестри Олени Манченко. У 2013 році вона звернулась до поліції Нідерландів із заявою про крадіжку в особливо великих розмірах. Олена Манченко заявила, що Анатолій проживав у неї в Нідерландах разом зі своєю дружиною Ольгою Бондаренко (Шарій) із червня по серпень 2013 року. За словами Манченко, після того, як вона його вигнала, зникли речі. Саме про цю справу заявляв свого часу російський юрист, адвокат колишнього українського політв’язня Романа Сущенка Марк Фейгін. Натомість Шарій подав позов до російського суду про захист честі та гідності — і виграв його. Російська адвокатка Шарія написала скаргу на Фейгіна — і його позбавили права займатися адвокатською діяльністю. Юрист тоді заявив, що скаргу від Шарія просувало міністерство юстиції РФ.
Судився Шарій і з сестрою. Суд Нідерландів зобов’язав жінку виплатити Шарію компенсацію 75 тисяч євро через наклеп і спростувати інформацію. «За ці гроші я й придбав будинок. Там були срібні ложки, я їх продав і купив будинок. Також ця жінка стверджувала, що я зґвалтував усіх дітей в окрузі. Голландський суд погодився з нею й виплатив мені премію 150 тисяч євро як найкращому ґвалтівнику дітей. І за вкрадені ложки доплатив мені ще 25 тисяч. Відео із зачитуванням нею рішення суду королівства Нідерланди — у мене на каналі, там само посилання на рішення судів. Окрім 150 тисяч євро, які вона, а потім її діти й онуки, будуть мені виплачувати все своє життя, вона ще й відсидить тепер трішки. Таке несправедливе в Голландії правосуддя. І ви не можете не знати, що цю дурну історію закінчив голландський суд, а жінка покарана на все життя», — сказав у коментарі hromadske Анатолій Шарій.
Минулого року Шарій подав до суду на тодішнього президента, нині народного депутата України Петра Порошенка, і виграв. Суд зобов’язав Петра Порошенка спростувати інформацію, яку він озвучив журналістам під час візиту до Рівного, а саме — «Шарій не український журналіст. Він працює на Росію». Також Анатолій Шарій судився з телеканалом «Еспресо TV», в етері якого його назвали «кремлівським проєктом», у якого «є російські господарі». Утім, суди відхилили його позов щодо спростування такої інформації, зазначивши, що Кремль — це споруда. Місяць тому «Партія Шарія» провела акцію під Офісом Президента, вимагаючи дати відсіч «радикалам, котрі нападають на журналістів». Тоді в них сталася сутичка з представниками «Азову» й «Національного корпусу» — від кидання яйцями до бійки. Останні згодом прийшли під СБУ, вимагаючи заборонити «Партію Шарія» та ОПЗЖ.
Під час мітингу прихильників проросійського блогера Шарія та їхніх опонентів сталися сутички. Поліцейські не випускали націоналістів з-під будівлі Офісу президента, і вони пішли штурмом pic.twitter.com/I3Mv4WcT6o
— hromadske (@HromadskeUA) June 17, 2020
Натомість «шарії» заявили про побиття харківськими націоналістами їхнього представника. Поліція порушила кримінальну справу. 1 липня напад на прихильника політичної сили здійснили вже у Вінниці. Як причетного до нього правоохоронці затримали члена «Національних дружин». Його відправили під домашній арешт. 12 липня Анатолій Шарій заявив про напад на будинок голови штабу партії в Харкові. Того ж дня Національний корпус проводив акцію під будинком Портнова.
«У мене не було конфлікту з НК. Вони прийшли на мирну акцію й почали нападати на людей. Потім били активістів, а коли їм спробували дати відсіч у метро, пропагандисти типу вас, вибачте, видали цю самооборону за напад. Білецький моментально почав верещати, що вони «незабудутнепростят», і, за найкращими традиціями терористичних організацій, почали залякувати, нападати», — зазначив Шарій.
«Щодо побиття (Микити Роженка — ред.) в Харкові, я вважаю, що це зробили патріоти, яким уже осточортіло це; або інша версія — це сам Шарій замовив, щоб розпалити конфлікт», — сказав лідер харківського осередку «Національного корпусу» Костянтин Немічев. Водночас він пояснив, чому вони протестують проти партії, і заперечив чутки про «награний конфлікт»: «Перше, що нам не подобалось — це те, що Шарій розповідає, нібито в нас громадянська війна, ніякої Росії немає. А ми були на фронті, бачили росіян, і це дуже смішно, коли людина, сидячи десь за кордоном, розповідає такі речі. І останній, переломний момент був — коли представники партії Шарія побили ветерана полку «Азов» у метро».
На підтримку Анатолія Шарія висловились депутати Європарламенту, а саме депутатка від Ірландії Клер Дейлі. Водночас колишній журналіст Сергій Лещенко зазначив, що жінка представляє політсилу під назвою Європейські об’єднані ліві / Ліво-зелені півночі (European United Left-Nordic Green Left). Ця група, за словами ексдепутата, об’єднує комуністичні, ультраліві та маргінальні партії. «До групи входять партії, які не приховують свого лояльного ставлення до Росії та виправдовують агресію проти України, а деякі навіть певною мірою залежні від фінансування з Москви. Так, у цій групі перебувають іспанська Podemos, французька La France Insoumise на чолі з Жан-Люком Меланшоном і німецька партія Die Linke, яка об’єднала колишніх членів партії Хоннекера і «Штазі» — сателіта Кремля у східній Німеччині», — сказав Лещенко й додав, що депутатка Клер Дейлі також є членом Комітету з питань співробітництва між Європарламентом і Держдумою. Водночас Шарій заявив, що це «тупа відмазка ОП» та додав, що на ситуацію із побиттям нібито відреагував і Джерамі Хью Біхема — член Палати лордів Сполученого Королівства від Лейбористської партії, зазначивши, що «Демократичні країни Європи вже давно повинні почати боротися з ростом впливу крайніх правих рухів на сході континенту, яскравим прикладом чого є ганебна політика української влади».
Водночас президент Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання щодо ситуації довкола представників та прихильників партії Анатолія Шарія заявив, що речі, які він говорить про нього, «соромно говорити в принципі людині про людину», підвищуючи цим нібито свій рейтинг.
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.