10 липня 2026 року на рахунок Вищого антикорупційного суду впало 10 мільйонів гривень. Застава за народного депутата Миколу Тищенка, якого НАБУ та САП підозрюють у вимаганні понад мільйон доларів. І от майже всі ці гроші — не його. Сам він знайшов лише 650 тисяч. Решту виклали люди, які до Тищенка не мають прямого стосунку, зате мають пряме відношення до групи Василя Астіона, Віталія Хомутинника та Михайла Кошляка.
І саме тут починається не історія про порятунок колеги. Тут починається відчайдушна спроба заткнути рота людині, яка могла здати всіх слідству.
Анатомія застави: хто насправді заплатив
Перша половина суми — 5 мільйонів — надійшла від дніпровського ТОВ «Востоктранслогістика». Фірма з нульовою виручкою, збитками і одним працівником у штаті. Але з активами на 64 мільйони гривень на балансі. Як таке буває? Буває, коли компанія — транзитний гаманець, записаний на номінала.
Цим номіналом став Дмитро Передерій. Та є нюанс. Дмитро Передерій — військовослужбовець із Полтавщини, який зник безвісти під Бахмутом у червні 2023-го. Його загибель підтвердили за ДНК навесні 2024-го. А восени 2025-го «Востоктранслогістику» переписали саме на нього. Мертва людина стала власником компанії, що акумулювала десятки мільйонів і заплатила 5 млн застави за депутата.
Передерій також значився керівником і засновником низки інших підприємств — «Пекторбуд», «Перемога», «Газ Бізнес ЛТД». За даними аналітичної платформи YouControl, саме ці компанії входять до орбіти впливу колишнього депутата Дніпропетровської облради Василя Астіона та екснардепа Віталія Хомутинника. Тож за вивіскою «Востоктранслогістика» стоять вони.
Другий платіж — 4,35 мільйона — зробив Костянтин Бурковський. Професійний управитель спиртовими заводами. Його зв’язок із групою Астіона-Хомутинника простежується через зовсім свіжу приватизацію. У квітні 2025 року компанія «СПК-Інвест 2021», яку контролюють брати Астіони, виграла аукціон Фонду держмайна на Житомирський лікеро-горілчаний завод. Ціна — 137,5 млн грн. Кошти пішли за актив, що раніше належав Державному управлінню справами. Саме Бурковського одразу після цього призначили управителем Житомирського ЛГЗ. Тобто 43,5% застави за Тищенка — це гроші з операційної оболонки спиртового бізнесу групи.
Схема вимальовується прозора. Понад 93% суми внесли не випадкові люди, а фінансові проксі Астіона та Хомутинника.
Навіщо парламентар штурмував кол-центри
За кілька місяців до затримання Тищенко носився Дніпром із групами підтримки в балаклавах. Заявляв, що бореться з нелегальними кол-центрами — так званими «офісами», які спеціалізуються на обмані іноземців. Насправді ж його рейди мали чітку адресу.
Дніпро — неофіційна столиця цього бізнесу. За оцінками галузевих експертів, які наводило видання «Економічна правда», місячний обіг необлікованої готівки з таких кол-центрів може сягати 15–20 мільйонів доларів. Ринок поділений, і значна його частина історично перебуває під контролем Олександра Петровського, відомого як «Уважаємий» або «Нарик».
Тищенко прийшов не закривати «офіси». Він прийшов перерозподіляти грошові потоки на користь своїх кураторів. За даними слідства, депутат вимагав 1 млн доларів за припинення тиску та «дах» для безперебійної роботи. Це не була його особиста самодіяльність. Як повідомляли журналісти-розслідувачі проєкту Bihus.Info, силове прикриття рейдів забезпечували люди, пов’язані з Михайлом Кошляком — тестем Василя Астіона, депутатом Дніпропетровської облради, президентом Федерації дзюдо України.
Тобто вся акція — це класичний проксі-наїзд. Одна фінансово-промислова група використовує народного депутата як таран проти бізнесу іншої групи. Мета: змусити Петровського ділитися.
Пастка НАБУ як зворотний удар
Коли тиск став нестерпним, люди Петровського не пішли на розбірки на вулицях. Вони пішли іншим шляхом. За даними джерел у правоохоронних органах, факт вимагання хабаря було зафіксовано на аудіо- та відеозаписах і передано детективам НАБУ. Антикорупційне бюро спрацювало швидко. І за іронією, формально захищаючи закон, стало інструментом захисту тіньового бізнесу «Уважаємого».
Transparency International Ukraine у своєму коментарі для цього матеріалу зазначила, що цей кейс демонструє новий рівень міжкланових воєн: «Державний антикорупційний орган фактично використовується для вирішення комерційних конфліктів між двома нелегальними гравцями». Це системна проблема. У звіті Global Initiative Against Transnational Organized Crime за 2025 рік прямо вказується, що в пострадянських країнах правоохоронні інституції все частіше перетворюються на зброю в руках конкуруючих кланів.
Тищенко опинився в капкані. І от тут стався той самий переламний момент, через який Астіон та Хомутинник миттєво знайшли 10 мільйонів.
Мовчання за 10 мільйонів
Опинившись у СІЗО, емоційний і непередбачуваний Тищенко становив смертельну загрозу для замовників рейдів. За словами адвокатів, знайомих із матеріалами справи, в нього були всі підстави піти на угоду зі слідством. Одна розгорнута розповідь про те, хто саме давав команди, хто фінансував логістику, хто обіцяв частку від «офісів», — і підозри отримали б не лише депутат-виконавець, а й весь менеджмент групи Астіона-Хомутинника, включно з самим Кошляком.
Викуп застави — це пряма плата за мовчання. Це страхування від того, що людина, яка опинилася за ґратами, не почне давати свідчення. У неформальних правилах також діє жорстка норма: якщо ти посилаєш когось на справу і його ловлять, ти мусиш витягнути його. Інакше ніхто більше не піде працювати «тараном». Для групи це було питання не лише безпеки, а й репутації перед майбутніми найманцями.
Географія тут безсила. Хомутинник та Астіон давно диверсифікували життя між Україною, Лондоном і Віднем. Але цей конфлікт перетнув межу, де престижний район австрійської столиці не гарантує спокою. За інформацією аналітиків Ukraine Criminal Watch, кримінальні мережі, які стоять за дніпровськими кол-центрами, мають глибоку інтеграцію у європейські фінансові та силові структури. Транснаціональний характер таких угруповань означає, що борги та образи не списуються після перетину кордону. Релокація — не індульгенція.
Активи, приватизовані за сотні мільйонів гривень, вимагають тиші. Житомирський ЛГЗ, «Пекторбуд», аграрний бізнес Кошляка — усе це будувалося роками. Один балакучий депутат міг усе зруйнувати. Тому 9,35 млн грн, перекинуті через номінала-мерця і спиртового управителя, — це не витрати. Це інвестиція в те, щоб справа не пішла далі одного персонажа.
Використані джерела
– Дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна), витяги станом на липень 2026 року. Містять інформацію про власників, керівників та фінансову звітність ТОВ «Востоктранслогістика», ТОВ «Пекторбуд», ТОВ «СПК-Інвест 2021» тощо.
– Ухвала Вищого антикорупційного суду від 10.07.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо Миколи Тищенка. Підтверджує суми та осіб, які внесли кошти.
– Розслідування проєкту Bihus.Info (липень 2026) щодо обставин рейдів Тищенка, зв’язків із групою Астіона-Хомутинника та використання документів загиблого Дмитра Передерія.
– Матеріали системи Prozorro.Продажі про аукціон із приватизації Житомирського лікеро-горілчаного заводу (квітень 2025). Ціна продажу — 137,5 млн грн, переможець — ТОВ «СПК-Інвест 2021».
– Коментар Transparency International Ukraine (липень 2026) про використання антикорупційних органів у міжкланових конфліктах.
– Global Initiative Against Transnational Organized Crime, звіт за 2025 рік «Illicit markets and state capture in Eastern Europe» — аналіз перетворення правоохоронних органів на інструменти боротьби між кланами.
– YouControl, аналітична платформа (дані за 2024–2026 рр.) — підтвердження корпоративних зв’язків Дмитра Передерія, братів Астіонів, Віталія Хомутинника.
– Експертне опитування «Економічної правди» (травень 2026) щодо оцінки обсягів тіньового ринку кол-центрів Дніпра (15–20 млн доларів на місяць).
Напишіть відгук до статті