Арсен Аваков: кримінальне минуле міністра МВС

В Україні вже давно нікого не дивують раніше судимі президенти і генеральні прокурори. І якби українські правоохоронні органи не були такими корумпованими і не закривали кримінальні справи за хабарі або по команді зверху, то зараз би ми могли мати і офіційно раніше відсидівшого міністра внутрішніх справ.

Причому в біографії Арсена Авакова було досить кримінальних епізодів, щоб їх вистачило не на одну «ходку»! Просто дивно, як людина, у якого все життя були такі складні відносини з законом, стоїть  на його сторожі ось вже більше 6-то рокив, отримавши репутація самого «незамінного» міністра уряду!

Як радянський інженер став банкіром?

Дійсно, як? Чверть століття тому, на рубежі політичних і економічних епох, громадяни розвалившегося СРСР щиро вірили в те, що з падінням «диктатури компартії» і переходом на «ринкові рейки» у всіх з’явиться шанс стати мільйонером – потрібно тільки старанніше мити і продавати горезвісні яблука, мити і продавати.

Але виявилося, що мільйонерами (не в купонах, звичайно) стають не ті, хто миє яблука, а ті, хто возить їх великим оптом, або приватизує і потім здає в оренду цілі сади. Що ж допомогло простому радянському інженерові Арсену Авакову зробити перший крок у великий бізнес, і з часом увійти в сотню найбагатших людей України, стати одним з міністрів-олігархів  – у якого велика частина бізнесу знаходиться за кордоном?

Арсен Борисович Аваков народився 2 січня 1964 року в селищі імені Кірова (нині – Бинагади), розташованого на околиці Баку (Азербайджан), в сім’ї військового льотчика Бориса Суреновича Авакова (1936-1995). Його батько був етнічний вірменин і від народження носив прізвище Авакян, але «русифікував» його ще в льотному училищі.

«Русифікувала» і його мама Тетяна Матвіївна Авакова: в 2014 році з’явилася інформація від нібито її земляків, що в дівоцтві вона була Тані Габараевою з села Тіліан Знаурського району Південної Осетії.

У народі кажуть, що це, можливо, і пояснює ту надмірно агресивну ворожість, яку Арсен Аваков має до колишнього грузинського президента.

Втім, це лише припущення: як відомо, Аваков ніколи не відрізнявся хорошими манерами і стриманістю – що зовсім не дивує, з огляду на його минуле.

Сім’я льотчика часто переїжджала з місця на місце (республіки СРСР, Чехословаччина), припинивши кочовий спосіб життя лише в 70-х, міцно влаштувавшись в Харкові. Там Арсен закінчив школу, і батьки влаштували його препаратором до Харківського політехнічного інституту (нині – Національний технічний університет) на кафедру «Автоматизовані системи управління», на якому потім і вчився.

Далі в біографії Авакова можна спостерігати деяку плутанину: відсутні будь-які відомості про його службу в армії, стверджується, що в 1987-му він почав працювати інженером в НДІ Охорони вод, і в той же час говориться, що диплом інженера-системотехніка він отримав лише в 1988-му. Але інженер без диплома за радянських часів був немислимий, на відміну від нинішніх бездипломному міністрів!

А ось далі – найцікавіше! У всіх варіантах біографії Авакова, його бізнес-кар’єра починається в 1990-му році з установи АТ «Інвестор», його першого і найголовнішого підприємства (потім «Інвестор» виступав засновником і акціонером інших підприємств, перетворившись в холдинг). А вже в 1992 році Аваков заробив стільки грошей, що йому потрібен був свій банк – і він (точніше, АТ «Інвестор») заснував АКБ «Базис». Всього за два роки від інженера з зарплатою 250 рублів до банкіра! На Заході про таких геніїв знімають фільми і пишуть книги, але наш герой чомусь вперто мовчав, на яких таких золотих яблучках він розбагатів.

Таємне стало явним роки по тому, хоча інформація про діяльність Авакова на початку 90-х дуже обривчаста – це один з найбільш «шифруючихся» олігархів Харкова. Отже, в 1990 році Арсен Аваков разом з Геннадієм Гайовим (1963 р.н.) і раніше судимим Олександром Коноваловим (1949 р.н.) створили акціонерне товариство «Інвестор» – в якому головну роль грав саме Коновалов, а не Аваков. А їх першим бізнесом були не яблучка, а кольоровий метал, який десь «добували» Аваков з Гайовий, і штовхав за валюту або за бартером Коновалов. Втім, крім виручки за метал, у «Інвестора» були ще чималі фінанси невідомого походження, заради комерційного використання яких і затівалося АТ «Інвестор» (тоді в країні було не так багато АТ). З чуток, це могли бути гроші однієї з харківських організованих злочинних угруповань.

У 1992 році «Інвестор» через банк «Базис» почав вкладати гроші в безліч перспективних проектів. І ось тут відбуваються такі події: правоохоронні органи заарештовують якогось Вальшонка, директора фірми «Потік», пов’язаної з АТ «Інвестор», звинувачуючи його в розкраданні в особливо великих розмірах. Олександр Коновалов звернувся до Геннадія Кернеса який тоді крутив роман з Оксаною Гайсинської (своєю майбутньою дружиною), донькою заступника генерального прокурора Юрія Гайсинського. Через Кернеса і Оксану він робить Гайсинському кілька подарунків, в тому числі оплачує його відпочинок в санаторії за рахунок АТ «Інвестор». Це був необережний крок: з’явилися слідчі вже МВС, які почали шити справу самому Коновалову – за хабарі. Під загрозою краху опинився і сам «Інвестор», рахунки якого могли заарештувати.

Геннадій Гаєвой

І ось тут несподівано все вирішилася якнайкраще для Арсена Авакова. Наприкінці 1992 року Олександра Коновалова вбивають двома пострілами в упор. За офіційною версією, якої дотримується сам Аваков, Коновалова вбив власний охоронець, для того щоб пограбувати боса і втекти з його гаманцем і годинами в Донецьк. Охоронця цього знайшли через кілька місяців мертвим, тому і повісили на нього це вбивство. Однак колишній член української та американської мафії 90-х Леонід Ройтман (Льоня Довгий) в одному зі своїх «одкровень» заявив, що Коновалова нібито замовив Аваков, а виконували замовлення люди кримінального авторитета Олександра Мільченко (Матроса). Так це чи ні, але після смерті Олександра Коновалова АТ «Інвестор» залишилося в повному розпорядженні Арсена Авакова, який став головним акціонером і власником компанії, і його вірного компаньйона Геннадія Гайового.

 

АТ Інвестор

Вантажте конденсат бочками!

Не всі українці знають чай марки «Ahmad», що продається в Україні, та вважається одним з кращих в країні, з’явився тут завдяки Авакову: в 1994-му «Інвестор» почав імпорт цього чаю, а в 1999-му відкрив у Харкові «Українську чайну фабрику Аhmad Tea », та зайнялася паркування імпортованого вагового чаю. Цікаво, що цінителі чаю вважають харківський «Ahmad» відверто неякісним, а ще ходять чутки про те, що Аваков доклав руку до створення проблем для ввезення в Україну основного конкурента «Ahmad» – чаю «Dilmah» (пакується в Шрі-Ланці безпосередньо виробником), який з 2015 року майже зник з полиць українських магазинів.

Однак не чай зробив Арсена Авакова одним з найбагатших олігархів України, а газовий конденсат, що видобувається на родовищах Харківської, а потім і Полтавської області. В цей бізнес Аваков потрапив в середині 90-х, і він один тільки знає, як і через яких людей. Відомо лише, що до 1996 року ця тема була у веденні харківської групи, очолюваної тодішнім головою обласної ради Олександром Масельським. Є інформація, що вони були близько знайомі (можливо, знайомство відбулося через зятя Масельського Олександра Ярославського, більш того, Масельський благоволив Авакову і надавав йому деяку підтримку.

Олександр Масельський (в центрі)

Цією підтримкою Аваков сильно зловживав, про що свідчило збудження в 90-х кримінальної справи за фактами розкрадання газоконденсату з Балаклійського родовища ГПУ «Шебелинкагазвидобування», за яким його «тяга» прокуратура. Повної інформації про справу не зберіглося (його закрили і «втратили» ще до першого Майдану), але причетні до нього джерела повідомляли, що працювала схема, по якій офіційна видобуток конденсату занижували, а різниця діставалася підприємствам Авакова ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» і ЗАТ «Інвестор-Атіка», а також пов’язаним з ними АТЗТ «Підприємство Харківського району «Переробний завод»» і ЗАТ «Фабрика з виробництва паливної добавки».

З 1996 року газовий бізнес Авакова розширився: «Інвестор» засновує ТОВ «Енергія-95», акціонерами якого також стали Ашот Амірян (віце-президент «Інвестора») та Ігор Котвицький (колишній секретар Авакова, підвищений їм до найближчого помічника. Довідка по ньому : Ігор Котвицький. Багатий нардеп, або «гаманець» Арсена Авакова ). Потім з’явилося ТОВ «Надра», яким володіли Олександр Дименко і Олександр Каріман – так само довірені особи Авакова, «Інвестор-Пошук», «Соло ЛТД» та інші підприємства. Протягом декількох років вони успішно «доїли» кілька родовищ: Денисовске, Огульцовське, Наріжнянське, Марьинське і Сахалінське. У 2004 році проти Котвицького і Карімана порушувалася кримінальну справу – але вона була закрита одразу після Майдану.

 

Схема АТ Інвестор

Через ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» видобутий газ поставлявся ЗАТ «ТЕЦ-3» і ЗАТ «Тепломережа ТЕЦ-4» – ці дві компанії були спеціально створені Аваковим для оренди харківських ТЕЦ-3 і ТЕЦ-4: приватизувати теплоцентралі було не можна, тому їм на шию посадили посередників-паразитів. Цікаво ще ось що: ТЕЦ-3 постачає електрикою і теплом індустріальний гігант «Турбоатом», і у Авакова на початку «нульових» дозрів план його приватизації через введення в борги перед ЗАТ «ТЕЦ-3» (типова схема того часу). Але, мабуть, сумніваючись у власних можливостях, Аваков запропонував здійснити цю схему «на двох» російському олігарху Костянтину Григоришину, і навіть збирався продати йому 50% акцій ЗАТ «ТЕЦ-3 ».

Однак у Григоришина приватизація «Турбоатома» зірвалася, навіть не розпочавшись – незважаючи на повну підтримку Авакова, який з лютого 2005 по лютий 2010 обіймав посаду губернатора Харкова. А після 2010 року директор «Турбоатому» Віктор Суботін домовився з новим керівництвом Харкова (Кернесом і Добкіним) про розірвання договору оренди ТЕЦ-3 компанією ЗАТ «ТЕЦ-3», з поверненням теплоцентралі у власність міста.

Аваков, чий бізнес тоді піддався масованій атаці по всіх фронтах, не надто чіплявся за ТЕЦ-3, і незабаром стало ясно чому: у ЗАТ «ТЕЦ-3» утворився борг в 340 мільйонів гривень перед НАК «Нафтогаз». Але як і чому, якщо структури Авакова поставляли на ТЕЦ-3 свій газ по хитрим схемам? Очевидно, це були наслідки використання ще однієї схеми, за якою аваковські компанії знову зуміли «розвести на бабки» державу.

Від чого втік Аваков?

31 жовтня 2012 року в Харкові наклав на себе руки глава правління АТ «Інвестор» Олександр Мотилевскій, який працював в компанії з середини 90-х років. Його смерть була резонансною не лише тому, що в той самий момент основні фігуранти чергової кримінальної справи «Інвестора» (Аваков, Амірян, Котвицький, Гайовий) знаходилися в бігах в сонячній Італії, куди вони встигли вивести значну частину свого капіталу. Так, власне, і з’явився італійський бізнес Авакова, який продовжує працювати там і сьогодні (докладніше про це читайте в статті Dolce vita Арсена Авакова: італійський бізнес та офшори). Так ось, поки Аваков з найближчими партнерами і помічниками вдихали середземноморський бриз, в Україні віддуватися за всіх довелося Мотилевскому, якого почали викликати до слідчих. У своїй прощальній записці Мотилевскій звинуватив Авакова в тому, що той підставив своїх співробітників, а Амірян і зовсім обізвав нехорошим словом. У зв’язку з цим УМВС порушила ще одну кримінальну справу (доведення до самогубства), за яким пообіцяло допитати Авакова як підозрюваного. У відповідь на це Аваков тут же парирував з Італії, що Мотилевского замордували допитами і погрозами слідчі МВС і прокуратури, які виконували замовлення «режиму».

 

 

 

Прощальна записка Мотилевского

 

Текст передсмертної записки Мотилевского

У цій перестрілці майже непоміченою проскочила в ЗМІ інформація від працівників МВС, що в квартирі нібито викинувшегося з вікна Мотилевского були знайдені кілька варіантів передсмертних записок, а також ніж зі слідами крові. Але ці нові озвучені факти не вплинули на хід слідства, а через два місяці обраний за списком БЮТ до Верховної Ради Аваков повернувся до Києва – де його захищала депутатська недоторканність і статус опозиційного політика. І все ж питання не в тому, чому він повернувся, а в тому, чому він утік?

Арсен Аваков з самого початку свого бізнесу постійно мав неприємності з законом. У той час, як інші починаючи олігархи придумували віртуозні юридичні схеми практично легального ухилення від податків або заробляли на наданні всіляких послуг, Аваков тупо «цупив газ» або розводив на гроші довірливих громадян. Так, в 1998-му році його банк «Базис» запустив лотерею «Будуємо метро разом», всі доходи від якої він обіцяв пустити на добудову нових станцій Харківського метрополітену. Однак куди поділися зібрані понад 10 мільйонів гривень (майже 6 мільйонів доларів за тодішнім курсом) залишилося невідомим, це питання навіть не піднімалося: лотерея проводилася з «благословення» міської влади, яка, напевно, була в долі. А ще в долі був Асхарбек Єлоєв – акціонер «Базису», засновник півсотні фірм-одноденок і харківського трасту «Швидкі гроші». У 1994 році ця фінансова піраміда «кинула» харків’ян на 2,83 мільйона доларів, частина яких пішла на рахунки в «Базис».

У 2004-му, крім кримінальних справ за фактами розкрадання газу і виручки, проти ряду фірм Авакова відкрили справи за ухилення від податків – але і вони були закриті відразу після Майдану. Більш того, отримавши посаду губернатора Харкова, Арсен Аваков почав будувати «дах» для свого бізнесу і свого оточення, при цьому не соромлячись ставити умови міністру внутрішніх справ Луценко.

А ще губернатор Аваков відразу перевів всі підлеглі йому державні та бюджетні структури на обслуговування в свій банк «Базис», і через їх рахунки почали проходити сотні мільйонів казенних гривень. У листопаді 2006 року Авакова звинуватили  в недостачі і нецільових витратах державних коштів на суму 120 мільйонів гривень. Ну а найгучнішим в біографії Авакова стала кримінальна справа за статтею 365 (перевищення службових повноважень у корисливих цілях), відкрите на нього в січні 2012 року – так би мовити, за запізнілими підсумками його роботи на посаді губернатора (незаконне захоплення і приватизація 55 гектарів землі влітку 2009 року). Насправді ця справа була неповною: в період 2007-2009 р.р. Аваков з помічниками «віджали» у 9 садових товариств (деякі належали організаціям інвалідів і «дітей війни») більш 30 тисяч ділянок загальною площею 700 гектарів – які перейшли у власність співробітників фірм Авакова. І ця справа була дуже сильно запізнілою, оскільки з осені 2011-го Аваков і його компанія вже знаходилися в Італії – а значить, вони втекли туди не через неї! Більш того, їх втеча готувалося заздалегідь, з розпродажем значної частини підприємств Авакова, яких у нього було дуже багато. Крім всіх вищезгаданих, до своєї втечі Аваков повністю або частково володів такими підприємствами:

 

  • Телерадіокомпанія «ТВ +», радіотелевещательная компанія «Тоніс-центр», ТОВ «Радіо« Нова Хвиля », ТОВ« Радіокомпанія «Радіо +», ТОВ ТРК «Радіо-артіль»
  • ТОВ «Інвестор-прес-агенство», ТОВ «Видавничий дім« Інвестор »
  • АТ «Хлібозавод №11», ЗАТ «Хлібозавод« Салтівський »
  • ДП «Інвестор Еліт лад», ВАТ МЖК «Інтернаціоналіст», АСК «Сплайн», ТОВ СП «Інтербізнес», АСП «Вільхуватка», ТОВ ОСК «Піраміда»
  • ТОВ ТД «Салтівський», ТОВ «Універмаг« Україна », ВАТ« Харківський ЦУМ »
  • ТОВ «Птахофабрика« Просяне », ТОВ« Старовірівський птахокомплекс »
  • СП «Трави Паміру»
  • ДП «Інвестор охорона сервіс»
  • АТ «Форум», ТОВ «Лотіка», ТОВ «Інвестор-Н», ТОВ «Фінгер», ТОВ «Вітер»

 

Варто зауважити, що в компанії «Тоніс-центр» та ТОВ «Форум» Арсен Аваков виступав співзасновником з Геннадієм Кернесом і його дружиною Юлією Гайсинської – але це було ще в 90-х, до того як ці два харківських олігарха пересварилися між собою.

 

Арсен Аваков та Геннадій Кернес

Так що ж змусило його втекти, і що стало причиною загадкового самогубства Мотилевского? Може бути, наїзд «донецьких» – адже в період 2010-2011 р.р. Аваков поступився частину свого газового бізнесу (зокрема, ТОВ «Енергія-95») компаніям «D-teсh Gaz Energy Limited» (Кіпр), «Energy Ditek Limited» (Британські Віргінські острови), «Boston Indastrial Corporation LP» – пов’язаним з Ринатом Ахметовим і його близької людини Равілем Сафіуліним (міністром спорту). До слова, після Революції Гідності, в 2014 році, Аваков повернув собі більшу частину своїх колишніх газових компаній, причому оригінальним методом: через суди, що визнали їх продаж недійсними.

Не варто забувати про аферу, яку провернув син Авакова, Олександр Аваков, з рюкзаками для АТО. Цю справу, зрозуміло, зам’яли.

До речі, стверджується, що Олександр Аваков – «азартний наркоман».

І все ж найбільш імовірною причиною втечі Авакова, слід вважати прокручену аферу з банком «Базис». Вона проводилася за схемою видачі валютних кредитів (з їх виводом за кордон) під заставу власних компаній, яку використовували більшість українських олігархів-банкірів (виключаючи Коломойського і його «Приватбанк»). Така схема, фактично, краде гроші вкладників і виділені Нацбанком кошти рефінансування під виглядом кредитів, які не повертаються, а переводяться на рахунки інших фірм банкіра-олігарха. У випадку з АКБ «Базис» одні тільки рядові вкладники втратили більше 600 мільйонів гривень! Тобто Аваков втік за кордон не через політичне переслідування, не через те, що «донецькі» змушували його продати їм частину бізнесу, і навіть не за минулі кримінальні справи. Він втік, тому що вкрав гроші вкладників свого банку – кинувши відповідати за це співробітників своїх компаній і особисто Олександра Мотилевского.

бізнес Інни Авакової

За що ж ви Сашка  Музичко?

28 лютого 2014 року скандально відомий ветеран УНА-УНСО Олександр Музичко (він же Сашко Білий), який в перші дні після Євромайдану ходив з автоматом в руках «кошмарити» місцеву владу і прокурорів Рівного, штовхнув чергову промову, заодно пообіцявши «повісити як собаку» нового міністра МВС Арсена Авакова.

Реакція Авакова не змусила довго чекати. Через місяць, в ніч з 24 на 25 березня 2014 року, Олександр Музичко був убитий в ході спецоперації МВС, яка, згідно з офіційним звітом, знешкоджувала якусь ОЗУ. Смерть Музичка викликала великий резонанс серед членів праворадикальних організацій і в першу чергу «Правого Сектора». Деякі з них навіть погрожували помститися Авакову, вважаючи, що Музичко був убитий за його наказом. У відповідь Аваков дав інтерв’ю, в якому назвав «Правий сектор» бандитами і заявив, що «справжні патріоти зараз захищають кордону України».

До теперішнього часу цей епізод з новітньої історії України майже забувся, а тим часом його можна було б назвати практично знаковим, а в діях Арсена Авакова можна було побачити деяку тенденцію, закономірність. Чому Аваков «наїхав» на «Правий Сектор», чи тільки через одного Олександра Музичка?

І це мало наслідки: «Правий сектор» що отримав величезну популярність під час подій на Майдані спіткнувся об підніжку Авакова – і його зростання як політичної сили припинився. І незабаром його посунула інша праворадикальна сила – «Азов», що виникла на основі харківського «Патріота України» за найширшої підтримки Арсена Авакова. У квітні-травні 2014 року ця була лише неповна рота, яка «відзначилася» при звільненні Маріуполя (обстрілявши біля пивної натовп місцевих прихильників сепаратистів), влітку вже батальйон, а потім і цілий полк спеціального призначення МВС. Одночасно з цим, за активної участі Романа Зварича (докладніше про нього читайте в Роман Зварич. Без диплома і совісті ) йшло створення так званого Цивільного Корпусу «Азов»,  потім «Національного корпусу» та «Національних дружин», що вже позиціонуються як громадський рух і зачаток політичної партії.

Не варто забувати і «епічні» розборки в Княжичах, де влаштували перестрілку підлеглі Авакова з різних структур – корд, поліцейських і Державної служби охорони. Журналіст Костянтин Стогній стверджує, що це була «операція зачистки». Про це свідчать і кадри розстріляного автомобіля поліцейських.

У момент перестрілки Аваков полетів до Канади (стверджується, що він був ще в Україні на момент трагедії і не міг про неї не знати) і підозріло довго не повертався в Україну. Потім справу благополучно зам’яли. Так що правду, судячи з усього, ми дізнаємося не скоро.

Відзначимо, що ГК «Азов» практично не бере участі в антиурядових акціях (вважаючи за краще «патріотичні марші»), він також не підтримує багато акцій своїх «однодумців» з інших націонал-радикальних організацій України. Легко пізнавані прапори «Азова» зі скандальною руной (самі «азовців» запевняють що це якийсь слов’янський символ) рідко можна побачити навіть на акціях їх «побратимів» з інших добровольчих батальйонів.

Тобто виходить, що Арсен Аваков створив собі власну «кишенькову» силову і громадську структуру (два в одному флаконі), яка ще є відокремленої від інших праворадикалів. Знати б ще, для яких саме цілей!