Стаття Путіна про єдиний народ. Що потрібно про це знати і, як потрібно відповісти

Путін збожеволів: тепер він ще й великий історик/ Але завдяки цьому тисячі російських істориків отримають замовлення на переписування історії

директор Українського інституту майбутнього

Президент РФ Володимир Путін

Вже за 15-20 років в РФ буде не тільки великий корпус текстів про всю цю галіматью – головне, що у них знімуть сотні псевдодокументальних та псевдоісторичних фільмів на яких будуть виховуватися і громадяни України. Точно так, як зараз наш сегмент ютюбу та вікіпедії заповнений проросійськими матеріалами про ХХ ст взагалі і про Другу Світову війну зокрема.

Найпростіше, що можна зробити, – це відмахнутися і сказати: «Путін написав дурню та нісенітницю». І зараз, читаючи ФБ, я бачу, що шапкозакидування і погорда до історика-неуча – домінанта всіх наративів. А даремно. Бо проти дрібки наших професіоналів та аматорів почне працювати велика і дуже ефективна агітаційна машина. А ми цій машині хочемо протиставити лише шапкозакидування.

Варто також зупинитися на тому, що своєю статтею Путін дав надію тим сотням тисяч (не мільйонам, на щастя) латентних ватників, які масово потирають руки в своїх квартирах і говорять: «він нас не покине». Вони зараз будуть окриленими і цю статтю варто розглядати як підняття градусу на цьому гібридному полі. Ні, він поки не збирається йти в пряму агресію, він спробує руками і вустами всіх цих ватників частково почати міняти інформаційні посили країни.

Але давайте спробуємо розібратися, що ж має зробити держава Україна.

1. Держава має всі важелі у царині ЗМІ, щоб дати зрозуміти: активне педалювання цієї теми погано закінчиться.

2. Як би це дивно не звучало, але Зеленський (саме він і тільки він) має написати статтю про нашу історію, де вказати на агітаційну брехню Путіна, починаючи від Олександра Невського, який був вірним васалом орди, і закінчуючи таким нюансом, як Голодомор, про який Путін не сказав ані слова. Це має бути фахова стаття, легко і доступно написана, а закінчуватися вона має найважливішим: «Ми не дамо переписати нашу історію». Натомість розкручування ескапад Мендель про українську російську мову — це якраз грати під дудку Путіна.

Читайте також:  "Стугна-П" уничтожает танк, БМП-2, БТР-80 и другую российскую технику (ВИДЕО)

3. Ми маємо зробити велику багаторічну програму по написанню нашої історії з максимальною кількістю правдивих фактів, які розбиватимуть російські міфи. Паралельно канали мають отримати фінансування на створення нашого відеопродукту про нашу історію. І це має бути саме обов’язок каналів створювати відповідний контент.

4. Окремо ми маємо написати нашу історію міст та сіл України (остання редакція безбожно застаріла), адже пасажі Путіна про Новоросію чи Закарпаття – чіткий посил, що зараз підуть величезні фінанси на створення міфів про виникнення і життя цілої низки регіонів та міст (перш за все це стосується Одеси, Миколаєва та Херсона).

5. Ми маємо підготувати наш медіапростір до блокування неправдивого і злочинного контенту про нашу історію. І маємо пам‘ятати: це не коротка мініатюра, а величезна і довготривала війна.

Насправді можна було б продовжити ці пункти, але я назвав найголовніші. Без цього ми програємо ще одне покоління. І повторюся: тільки наївні йолопи, прочитавши Путіна, радіють тому, яку нісенітницю він написав. Ця нісенітниця 70 років кувала велич СРСР, а до того ще століття виховувала російських шовіністів.

І наостанок для всіх тих, хто сміється з Путіна, розповім простий приклад з нашої історії. Чи знаєте ви, що поняття «монголо-татарське іго» було вигадане лише всередині 19 століття? Тоді історична наука показувала, як всі ці олександри невські бігали на поклін до монголів і різали своїх же. Тому треба було написати щось нове. І ось один вчитель (якщо не помиляюся, навіть не викладач університету) в нападі російського патріотизму запропонував концепт “іга і героїчної боротьби». А тепер, коли ми говоримо про все це: хіба можна дозволити переписати історію і сказати, що іго, в тому вигляді, як нам розповідали в школі, — це міф?

Читайте також:  Геннадій Друзенко: «Схоже, Аваков, услід за Коломойським, узяв курс на зближення з Москвою»