Чому Костя Грішин може виявитися консервою? 12 епізодів

У справі щодо створення незаконного збройного формування на два мiсяцi заарештований нардеп 8 скликання Семен Семенченко, а його колега – так званий таємний агент НАБУ – Євген Шевченко вийшов з СІЗО під заставу в 5 млн. гривень. Треба визнати, що з арештом Семенченка СБУшники спрацювали технічно – фігурант побігав пару днів, ймовірно – погоджуючи з «дахом» умови своєї добровільної появи в СБУ, з’явився до суду, сподіваючись на домашній арешт, і… Там на нього одягли кайданки. Трохи раніше трьох спільників відправили під домашній арешт (в тому числі найближчого, який викрадав та готував вбивство колишнього замначштаба бт «Донбас»), так що у Семена були сподівання на краще.

В СБУ підозрюють, що лідери незаконного збройного формування готували злочини проти основ національної безпеки, займалися контрабандою зброї з РФ, та мають зв’язки з ФСБ. Стаття 260 Кримінального кодексу України («створення НЗФ») передбачає до десяти років в’язниці за такі «витівки».

Ця публікація містить лише факти, які легко перевірити. І, на нашу думку, говорять вони про те, що СБУ на вірному шляху. А якщо слідство захоче копнути трохи глибше, з’являться підстави і для притягнення С. Семенченка за статтею 111 КК України («Державна зрада»).

1) «Російська весна» в Донецьку. Костянтин Грішин (майбутній С. Семенченко) був її активним учасником. Він захоплював адмінбудівлі 3 та 5 березня 2014 року, а на мітингу за Україну вперше намалювався лише 9 березня 2014 року. 3 березня Семен Семенченко розгулював в сесійній залі захопленої Донецької ОДА, куди могли просочитися лише особи, наближені до самопроголошеного «народного губернатора» П. Губарєва. А 5 березня брав участь у захопленні будівлі Держказначейства.

Коли про це стало відомо, Костя-Семен пояснив, що шпигував за ворогом. І як же отримані (нібито) розвіддані допомогли українській спільноті? 13 березня 2014 г. «Мата Харі» – Грішин підставив самооборону проукраїнського мітингу. Зголосився керувати забезпеченням охорони мирного заходу, порадив «самооборонцям» наліпити червоний скотч на рукава і в усьому прислухатися до міліціянтів, та зник перед початком бійні, вімкнувши телефони. Результат: самооборона мирного мітингу за єдність України виявилася в пастці – міліцейському автобусі. Були жертви.

Десятники самооборони 25 березня 2014 року поширили Резолюцію «Громадянської варти», в якій висловили Грішину недовіру. Там була така фраза: «Семенченко у відвертих розмовах не приховував своєї співпраці з проросійськими силами». Пізніше ці десятники стверджували, що, проникаючи до лав патріотів України, Костя-Семен вчиняв дії, що приводили до втрат на українському боці:

2) Карлівка. Ту ж практику Грішин продовжив в якості «командира» батальйону «Донбас» – під час бою відсиджувався на безпечній відстані від місця зіткнення, і зливав в соцмережу інформацію, корисну для ворога. Про це говорить перша ж операція бт «Донбас» – відома як бій під Карлівкою, яка мала місце 23 травня 2014 р. Ця операція була спланована особисто Грішиним і закінчилася трагедією. Командир завів бійців в засідку, а сам заліг за кілька кілометрів, звідки почав строчити пости із закликами про допомогу. Але стікаючі кров’ю бійці марно її чекали – для Семенченка вони виявилися «героями реаліті-шоу». На відеозапис з кадрами загибелі людей так званий командир, який утік з поля бою, наклав гарну музику і розмістив номери банківських карт із закликом робити внески. Оцінку бою під Карлівкою добровольці першої хвилі дали після Іловайської трагедії:

3) Іловайськ. Бійці і командири «Донбасу» вперше публічно висловили недовіру Грішину у вересні 2014 року – після «Іловайського котла», а в подальшому – в січні 2015. За словами деяких, власна розвідка батальйону «Донбас» попереджала, що Іловайськ укріплений і взяти його кавалерійським наскоком не вийде. Як розповідали пізніше «донбасівці», які побували в полоні, на допитах їм прямо казали: «Ми про ваші плани знали, чекали вас вже в перших числах серпня»:

Офіцер Володимир Бабенко (Фагот) розповідав: «8 серпня 2014 Семен прибув з Дніпра з грошима, які взяв у Корбана, в розташування бт «Донбас» в Курахово. І сказав: «Йдемо на Іловайськ!». 10 серпня був перший захід у Іловайськ – і були втрати, в тому числі загинув куратор батальйону від Нацгвардії. При цьому Грішин, як каже Фагот, за хвилини до загибелі побратимів покинув поле бою і помчав зливати інформацію в Фейсбук.

Лише 11 серпня якийсь Семен Ігорович Семенченко був зарахований на посаду командира другого батальйону спецпризначення в/ч 3027 Нацгвардії України (таку назву формально мав підрозділ, відомий як батальйон «Донбас»). А паспорт на нове ім’я Костянтин отримав наступного дня: тільки 12 серпня 2014. Документи йому видали в Вишгородському паспортному столі. А на додачу – виписане з його слів фейкове посвідчення капітана запасу. У 2016 році підробка була викрита, а Грішин-Семенченко розжалуваний у солдати.

«18 серпня другий захід в Іловайськ і «поранення в дупу». Потім – вертоліт, лікарня Мечнікова, і знову героїчні пости в Фейсбуці», – згадує позивний Фагот. 20 серпня псевдо-капітан став майором і керівник МВС А. Аваков звернувся до Президента про його нагородження орденом Б.Хмельницького 3 ступеня з формулюванням «за зразкове виконання службових обов’язків, мужність і героїзм». При цьому комбат втратив в полях під Іловайськом і в полоні половину особового складу і, прикинувшись важко пораненим, втік разом з охоронцями, які нині становлять ядро викритого незаконного збройного формування:

4 вересня 2014 відразу 10 бійців і командирів, приголомшені результатами Іловайської операції, яку вони вважали операцією Грішина, провели прес-конференцію, на якій заявили: «Кількість жертв в Іловайську величезна. Допоможіть забрати бойових товаришів». Малося на увазі – полонених і загиблих, про яких забув вже занурений в передвиборчу кампанію Грішин. Кандидат в нардепи катався на дороговартісній «Audi» з номером «Донбас 07» по місту Рівне, в той час як ватажок бойовиків А. Захарченко розповідав, що 98 полонених бійців батальйону «Донбас» ніхто обмінювати не збирається:

Товариші полонених і загиблих закликали не довіряти Семенченку: «Можливо, він політичний лідер, але в бойових діях йому категорично не можна брати участь». Інформацію про прес-конференцію в УНІАН за 04.09.2014 не випустив в ефір жоден з телеканалів, які проводили зйомку.

4) Злита база даних. 14 вересня 2014 по дорозі з села Нові Петрівці (бази батальйону «Донбас») до Києва був викрадений Олександр Калашник – кадровик-волонтер, заступник начштабу батальйону «Донбас» з позивним Калаш. Незабаром в інтернеті з’явилася база особистих даних добровольців батальйону, яка містила домашні адреси, телефони, в тому числі і тих людей, чиї сім’ї проживали на непідконтрольній частині Донбасу.

Наступного дня після зникнення Калаша керівництвом були поширені чутки про злив бази даних саме Калашом. З цієї причини з зони АТО волонтерам довелося терміново евакуювати родичів бійців «Донбасу». В результаті одна людина зникла, у другої забрали «на підвал ДНР» родину. Бійця з позивним Зугрес, який дивом вибрався живим з Іловайського оточення і поранений дійшов додому – в місто Зугрес… піддали публічним катуванням біля «стовпа ганьби»:

Калаш висловлював публічні претензії до Грішина. Зниклий замначштаба вимагав аудиту та законного оформлення всіх бійців, його тривожила доля 80 добровольців, яких Грішин відправив до Іловайську «примарами» (не оформленими). А базу даних безпосередньо перед зникненням він передав позивному Бєні – довіреній особі Грішина. В той час як родичі розшукували Калаша Грішин звинувачував зниклого в зраді – мовляв, втік після того, як продав базу даних батальйону сепаратистам. Навіть озвучувалася фантастична сума – 2 млн. 700 тисяч грн.

12 грудня 2014 року Калаш був звільнений співробітниками поліції. Керував групою викрадачів, утримував силоміць і готував вбивство викраденого бійця охоронець Грішина з позивним Хаммер. Той самий Олександр Новіков, який нині перебуває під домашнім арештом, та є підозрюваним у справі про створення НЗФ. Але особистий мотив для викрадення та вбивства Калаша у Хаммера відсутній. Мотив був лише у Грішина-Семенченка:

Нібито «втікача» О. Калашника знайшли в районі м. Волноваха в полоні у охоронців Грішина – в мисливському будинку т.зв. банщика Януковича Валерія Шири. Оскільки Калаш три місяці провів у полоні, злити базу сепаратистам міг або Грішин, або його довірена особа – позивний Бєня. Після звільнення О. Калашник заявив, що базу злив Грішин, і висловив підозру, що замовник викрадення працює на ворога:

У 2018 році вищезгаданий Бєня (боєць Дмитро Бабкін) приніс вибачення українському народу (так і написав) – за те, що «безпосередньо брав участь в легендуванні діяльності афериста і шахрая Грішина-Семенченка». Він визнав, що Семенченко – «не той, за кого себе видавав». Крім того – Бєня повідомив, що так званий легендарний комбат Семенченко «системно і методично усіма силами виступав на боці російського агресора і інтервента».

5) Активність у Вуглегірську. 31 січня 2015 р. народний депутат С. Семенченко зробив анонс у себе на сторінці в соцмережі і кинувся на допомогу бійцям батальйону «Світязь», яких противник заблокував в палаці культури м. Вуглегірськ. Без узгодження з іншими підрозділами Грішин направив «донбасівців» з нового складу в Вуглегірськ, наказавши пробиватися до «Світязя». Вони з’явилися там, де їх ніхто не чекав, і потрапили під «дружній» обстріл батальйону ім. Кульчицького. Так з особистої вини Грішина загинули відразу ж четверо новобранців бт «Донбас». Через що розгніваний координатор 1-го батальйону Нацгвардії Андрій Антонищак пообіцяв «роздерти» народного улюбленця «Семена».

За словами командира загону спецназу Едуарда Шевченка, «коли витягали «Світязь» з Вуглегірська, я особисто спостерігав цього персонажа (Грішина) рівно в 5 км від Вуглегірська на залізничному переїзді. Не ходив він в Вуглегірськ. Ми звідти витягали його поранених хлопців, адже він тупо, бездарно відправив людей по дорозі в місто заходити. Навіть якби не було ніяких розвідданих, хто так робить? Невже ти не розумієш, що на дорозі тебе чекатимуть?».

У зв’язку з цим він згадав і про роль Грішина в Іловайську: «Коли утворився Іловайський котел, його батальйон перебував там (в Іловайську), а він був в Києві. Чому ти, командир підрозділу, знаходишся у Київі та пікетуєш Міноборони і Генштаб? Я не розумію. Ти – зрадник і кинув свій підрозділ?».

Комбат 46-го окремого батальйону спецпризначення ВСУ «Донбас-Україна» (куди від Грішина пішли ті «донбасівці» зі старого складу, хто вижив в Іловайську), він же – колишній начштабу бт «Донбас» В’ячеслав Власенко (Філін) розповів і про інші втрати з вини Грішина: «У лікарні помер командир саперного взводу батальйону «Донбас». Як можна було погубити таку людину? Він був відважний, мудрий. Його спеціально навчали. А його взяли і кинули, як штурмовика – на якийсь прорив. Сім убитих і одинадцять поранених – чи не занадто дорого за дилетантство Семенченка, Свата (в.о. командира «Донбасу» на той момент) і колишнього моряка Гала (співучасника за нинішнім звинуваченням – Анатолія Виногродського)». Зараз Філін про роль Грішина на фронті говорить: «Під «дахом» впливових осіб штовхав добровольців на загибель. І вони гинули. При цьому «легендарний» фільмував та фотографував ці події і зникав з поля бою – нібито «за допомогою ВСУ». Надалі, сидячи в готельних номерах «люкс» Дніпра, Харкова і Києва, виставляв цю інформацію в соціальних мережах поруч з банківською карткою».

Тоді ж Грішин набрехав фанатам про свою контузію, нібито отриману ним 01.02.2015: «Семен Семенченко брав участь в проведенні операції з деблокування батальйону «Світязь». В ході операції був контужений. Вранці при попаданні в ДТП стан Семена Семенченко погіршився», – така інформація з’явилася у нього в Фейсбуці. Незабаром з’ясувалися подробиці. На світанку 1 лютого на трасі Дебальцеве-Антрацит в лобовому ударі зіткнулися санітарний УАЗ-«буханець», який на великій швидкості віз Грішина, та БТР.

За словами Едуарда Шевченка, це сталося так: «Усі притискаються справа, фари не вмикають. Аж раптом невідомо звідки із-за техніки різко вирулює «уазик» (з Грішиним). Водій «Уралу» побачив його, різко пішов вправо, а водій БТРу не помітив. Більш того, водій «уазика» засліпив водія БТР. Добре, що БТР йшов зі швидкістю 30 км/год. Водій Грішина двохсотий. У всіх істерика». До постраждалих негайно приставили охорону, для відправки Грішина у лікарню викликали вертоліт МІ-8. Командування просило не афішувати цю подію. Але нардеп Грішин-Семенченко оббрехав військових, заявивши, що нібито вони організували на нього замах.

6) Роль в ліквідації ворога Путіна Іси Мунаєва. Про загибель Іси Мунаєва Грішин повідомив першим – він написав про це на своїй сторінці в ФБ 2 лютого 2015 року. Загинув Іса Мунаєв в бою 1 лютого. Пізніше з’ясувалося, що незадовго до його загибелі Грішин мав зв’язок з Мунаєвим і він же підштовхнув чеченського лідера до походу на Чорнухине – туди, де бойового генерала накрив вогнем супротивник.

Ось фрагмент розповіді волонтера батальйону ім. Джохара Дудаєва Олени Денисенко: «Перед останнім боєм Ісі подарували новий телефон зі супутниковим зв’язком. Іса обговорював деталі операції з Семеном. Семен йому дав рацію. Телефон і рацію Іса взяв на завдання, яке стало останнім. З цієї рації Іса зв’язувався з якимось штабним Попелом. Після загибелі Іси намагалися знайти цього зв’язкового зі штабу, але людини з таким позивним не виявилося в ЗСУ. 1. Семен обдурив Мунаєва – попросивши зробити розвідку, необхідності в якій не було. 2. Видав Ісі рацію і сказав, що потрібно бути на зв’язку з якимось «лівим» зв’язковим. 3. Іса потрапив в засідку, після якої ті що вижили сказали: «Нас чекали». При тому, що про кінцевий пункт знали лише двоє людей – Іса та Семен».

За словами Олени Денисенко, за ліквідацію Мунаєва Кремлем була обіцяна винагорода. Вона оцінює вбивство як спецоперацію російських спецслужб:

7) Злив плану виходу з Дебальцевого. 18 лютого 2015 Грішин написав на своїй сторінці в Facebook, що з Дебальцевого почався плановий і організований відвід військ. Про що з обуренням висловилася Марія Гобова – координатор руху «Допомога 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді» повідомила, що відразу ж після публікації Грішина почалися обстріли в усіх напрямках.

Пізніше роль Грішина у втратах з української сторони підтвердив сам нач. Генштабу України. Віктор Муженко (на той момент головнокомандувач ЗСУ) заявив, що, виклавши в мережу шляхи відходу ЗСУ, Костя-Семен збільшив втрати ЗСУ і ускладнив вихід українських військ. В інтерв’ю газеті «День» Муженко сказав: «Коли ми готували вихід з Дебальцевого, його план дуже швидко з’явився на Фейсбуці у Семена Семенченко (Грішина)… Мені хочеться сподіватися, що політики робили це не навмисно. Але звідки з’явився план виходу військ з Дебальцевого у народного депутата Семенченка, мені до сих пір невідомо».

8) Втручання Грішина в процес надання Україні зброї. 13 лютого 2015 року видання «The Washington Free Beacon» повідомило, що сенатор-«республіканець» Джеймс Інхоф розлючений «ведмежою послугою Києва»: на підтвердження факту вторгнення російських військ на територію України йому надали фальшиві фото. Знімки нібито присутності російської армії на Донбасі, які отримав сенатор Інхоф, виявилися зробленими під час російсько-грузинської війни в 2008 році.

Факт фальсифікації розлютив сенатора, оскільки він був ініціатором законопроекту щодо надання летальної зброї Києву і лобістом українських інтересів. Після з’ясування обставин було встановлено, що джерелом дезінформації виступила делегація з України, яка відвідала США в грудні 2014 року. Передали фальшиві фото т. з. командир батальйону «Донбас» Семенченко and Company. У підробці доказів сенатора викрили російські журналісти під час прес-конференції. «Випадкове» впізнання фальшивок нагадувало сплановану операцію, завдання якої – показати світу: надавати Україні зброю не варто.

9) Спроба створення розколу в ЗСУ. 18 лютого 2015 року Семенченко заявив про створення об’єднаного штабу добровольчих батальйонів. При цьому він вже був зам. Голови Комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони. А створив де-факто паралельний Генштабу «координаційний штаб». Як пояснив Семенченко, «штаб буде існувати поза формальних структур українських збройних сил для обміну розвідданими і планування бойових дій».

Про це написала газета «Вашингтон пост». Цитата: «Семенченко створив «ополчення» всередині України. Незвичайне рішення, яке передбачає розкол у військовому командуванні». Після чого в Президента П. Порошенко обурилися: «Авторів «проекту Семенченко» хочеться обкласти останніми словами. Висунули в герої дятла. Знайдіть, будь ласка, спосіб його заткнути».

10) Другий фронт в Києві. У серпні 2016 року, на тлі чергового скупчення військ РФ біля наших кордонів і посилення обстрілів, в Києві одночасно почались рухи з відкриття «другого фронту». 2 серпня біля Оболонського райсуду Грішин очолив спробу штурму, рятуючи «побратимів» з верхівки бт «Торнадо» (обвинувачених в катуванні  полонених та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним шляхом). Найактивніші учасники бійок мали відношення до організованого Семенченко незаконного збройного формування.

Була оперативна інформація про те, що під судом може бути використано незаконно вивезену з АТО зброю. З вуст Грішина лунали заклики до зміни влади шляхом перевороту, до участі в якому він запрошував патріотів: «Якщо вони не підуть на нормальні наші вимоги, зараз підтягнуться наші товариші, ми вирвемо ворота і підемо вперед… під’їдуть хлопці, і… Ми підемо в наступ». Так само народний депутат закликав готуватися до нового штурму, наміченому на 9 серпня 2016 р.

Поки Грішин штурмував суд 2 серпня, близька до кума Путіна Надія Савченко оголосила голодування, вимагаючи від влади України негайну амністію для бойовиків та інших односторонніх кроків щодо виконання Мінських угод під слушним приводом необхідності домогтися обміну полонених українців. Одночасно «солдатські матері» В. Медведчука зібралися на Банковій на безстроковий пікет – закликали матерів усіх українських воїнів виходити на вулиці, щоб «боротися за своїх синів» – агітували проти мобілізації. Найактивнішими серед матерів виявилися представниці «Українського вибору» Н. Курамшина та В. Шилова, які раніше відвідували ватажка «ДНР» А. Захарченко. Інформаційну підтримку ВКонтакте подругам з команди Медведчука забезпечувала помічниця депутата Держдуми РФ М. Катасонова (учасниця подій «російської весни» в Донецьку). І виглядало це як координована з РФ спецоперація.

Тут буде доречно нагадати – для чого потрібні були «котли». Перше оточення і великі втрати під Іловайськом – привели до «Мінську-1» (невигідної для України домовленості з РФ, на яку Україна погодилася що називається «з пістолем біля скроні»). Друге оточення – у Дебальцевому – призвело до «Мінську-2». І там, і там Грішин-Семенченко проявив активність, яка призвела до збільшення втрат серед українців та деморалізації війська. А в серпні 2016 Грішин-Семенченко та пані Савченко вже грали роль загоничів, які змушували офіційний Київ виконувати невигідні угоди під загрозою відкриття другого – вже нібито «патріотичного» – фронту в столиці.

11) Минуле. Коли Грішин міг бути завербований? Можливо, в 1996 році, в Севастополі. Факт його затримання за пособництво в скоєнні подвійного вбивства підтверджується відео А. Шарія. Цей проросійський блогер з особистих мотивів виклав у відкритий доступ фрагмент слідчого експерименту, в процесі якого юний Костянтин Грішин розповідає про свою роль в подвійному вбивстві. Якщо відокремлювати факти від оцінок і вірити своїм очам та вухам – легко переконатися, що це саме Грішин в січні 1996 р. розповідає про те, як ховав закривавлений лом після вбивства. При цьому у нього свіжа рана від кута рота до середини щоки. За що Грішину в камері порвали рот? Така мітка від співкамерників може означати, що ув’язнений попався на співпраці з адміністрацією і «стукацтві». Не виключено, що саме ця співпраця дозволила йому через кілька місяців перебування в ізоляторі вийти на свободу.

Як стверджує працювавший тоді в Севастополі В’ячеслав Аброськін (колишній перший заст. Голови Нацполіціі України) – він особисто брав участь у затриманні Грішина. У коментарі він уточнив, що Грішин «і його товариш вбили двох підприємців, а до цього катували». Але пізніше, за словами Аброськіна, в 2000му, коли Грішин вже знаходився в Росії, «Росія категорично відмовлялася видати цю особу, яка розшукується за подвійне вбивство, а найголовніше, що до цього видавали всіх. Для них він уже тоді був дуже цінний «фрукт». Як запевняє Аброськін, Грішин «15 років переховувався в РФ».

12) Інші «нехороші історії». Наприклад, роль Грішина в т.зв. «Міхо-Майдані». 3 березня 2018 відбулася зачистка наметового містечка біля ВР. А за годину до штурму Грішин пішов звідти з важкими сумками (за своєю традицією – залишати поле бою перед «кіпішем»), що потрапило на відео. Після зачистки, за даними поліції, в наметовому містечку були знайдені гранати.

В кінці того ж року відбулося затримання озброєних «антикорупційних активістів» Грішина в Грузії. Затримані прибули до Грузії 27 листопада. Грішин пояснив, що приїхав спостерігати за виборами, а потім залишився як турист. І в цій історії засвітилися фігуранти нинішньої кримінальної справи про створення НЗФ (в т. ч. Є. Шевченко та О. Новіков). Поява цих туристів владою Грузії була розцінена як спроба втручання в президентські вибори 29 листопада.

«Нехорошою історією» є так само й продаж зброї (в якій зараз підозрюють Грішина та Є. Шевченка). Інформація про такі оборудки Грішина надходила від бійців батальйону «Донбас» ще в 2014 році, і в тому числі – про угоди щодо торгівлі зброєю з бойовиками.

Про проданий Грішиним за 20 тисяч доларів РПГ співзасновниці фонду допомоги батальйону «Донбас» Наталії Веселовій повідомили бійці після виходу з Іловайська. Звучала така інформація і в зв’язку з захопленням «донбасівцями» зброї у Лисичанську. Пані Веселова є потерпілою у кримінальній справі про крадіжку дружиною Грішина з картки фонду 8 тис. дол. Про факти торгівлі зброєю в АТО вона згадує у інтервью:

На закінчення – кілька слів про «покровителів», без яких такий тривалий політ сумнівного героя був би неможливий. На початку 2015 року прес-конференцію бійців «Донбасу» в редакції сайту «Обозрєватель» з’явився зривати цілий підполковник СБУ.

Важливу роль у долі Грішина зіграв Антон Геращенко – на думку журналіста-розслідувача Володимира Бойка, саме він допоміг Грішину отримати документи на ім’я Семенченко, і навіть підтер інформацію про його судимості в міліцейській базі:

Коли в лютому 2015 Грішин відправив на той світ підлеглих і потрапив в аварію, радник міністра МВС Геращенко повідомив, що на життя Семенченка вороги спокусилися двічі. А ще один відомий приятель колишнього народного депутата – Борис Філатов заявив: «Я всіма фібрами душі ненавиджу нечисть, яка відкрила знову в його (Семена) сторону свої погані роти».

Покривав злочини Грішина, напевно, і І. Коломойський, чиї інтереси по захопленню «Центренерго» та інших держпідприємств обслуговувало незаконне збройне формування Грішина (за даними розслідувачів команди «Слідства.Інфо»: https://www.slidstvo.info/news/voyenizovane-formuvannya-semenchenka-pratsyuvalo-v-interesah-kolomojskogo/). Схоже, що «кришував» Грішина і Юрій Луценко. Адже, як запевняє В. Аброськін, «усі матеріали на цього «воно» ми надавали, тут вже потрібно поставити запитання Генпрокурору 2018».

Політичне прикриття Грішин отримував від патрона «Самопомочі» А. Садового, який взяв його на вершину списку, а потім роками піарив на своєму телеканалі, як героя війни та морального лідера. І до сих пір підозрюваний Грішин продовжує отримувати підтримку від антікорупціонера-реформатора М. Саакашвілі, в ході протестних акцій якого в 2018 році Грішин та його поплічники продовжували закликати патріотів до збройного путчу.

Але навряд чи серед публічних приятелів Грішина є його реальні куратори з числа агентів РФ. Російські ляльководи не такі дурні, щоб бездарно світитися поруч з рецидивістом з вигаданою біографією, як це роками робили українські політики та інші діячі. У колишніх «донбасівців» є версія, що в апараті екс-глави СБУ В. Грицака негласно оберігав і направляв Грішина (він же Гришин, він же Грішін) високопоставлений «кріт».

Подякувати автору, допомогти розвитку сайту, надихнути на нові розслідування: монобанк 4441 1144 2982 7650

Тетяна Заровна

Просимо правоохоронні органи розглядати цю публікацію як підставу для проведення перевірки на предмет скоєння громадянином Семенченко С. І. злочинів проти національної безпеки України.

Також раныше ЗМІ повідомляли що Семен Семенченко це спецоперація росіян. Блогер розкрив подробиці