Федерація футболу України (ФФУ) через компанії-прокладки з Арабських Еміратів домоглася збільшення вартості угоди закупівлі обладнання для ФФУ на 20%. Завдяки корупційній схемі ФФУ вдалося освоїти 1,5 млн доларів, йдеться у розслідуванні.
14 листопада 2018 року у Лондоні був опублікований англомовний фільм Muddy Waters (“Каламутні води”), знятий британцем Олівером Ріганом. Кіно, залите на однойменний ютюб-канал, де немає інших публікацій, активно рекламується і в соцмережах для української аудиторії.
Головна ідея фільму – довести, що відповідальність за скандальне 20-відсоткове завищення ціни на обладнання для заводу української Федерації футболу несе німецька компанія “Політан”. За твердженнями представників ФФУ, саме “Політан” вимагав включити посередника в контракти, відмовляючись без цього надавати технологію і ліцензію на виробництво штучного покриття для футбольних полів.
ФФУ покладала відповідальність на німецьких партнерів компанії “Політан” за появу посередника, компанію S.T.D. ZTE з Об’єднаних Арабських Еміратів, що накрутила майже 1,5 млн доларів під час будівництва заводу для ФФУ.
“За твердженнями представників ФФУ, саме “Політан” вимагав включити посередника в контракти, відмовляючись без цього надавати технологію і ліцензію на виробництво штучного покриття для футбольних полів”, – йдеться у програмі.
Проте журналісти-розслідувачі зазначили, що жодних письмових підтверджень цьому глава ФФУ Андрій Павелко не надав, при цьому сам “Політан” подібні твердження заперечує.
Водночас, у компанії журналістам відповіли, що ліцензійна угода не укладена і по сьогодні, та, головне, “Політан” ніколи не вимагали посередника в угоді із заводом ФФУ.
“Не існує вимог від Polytan, у ліцензійній угоді чи іншому документі чи/або гарантійному листі. Причина замовлення компонентів для українського виробничого проекту через більше ніж одну компанію невідома Polytan, але ми наголошуємо, що це завжди було за однаковою ціною, вимогами та умовами”, – йдеться у відповіді компанії.
Також там заявили, що ФФУ та Polytan ніколи не обговорювали посередника і компанія ніколи не платила комісій чи привілеїв особам, власнику, менеджеру чи працівникам ФФУ чи SDT ZTE.
Крім того, за інформацією журналістів, через арабську прокладку постачалося не лише обладнання, скопійоване із заводу Polytan, але й американська установка “Еко Грін”, що перетворює старі шини на гумову крихту і не має жодного стосунку до політанівської технології.
“Під час перевірки інформації щодо реальних обсягів обладнання, які пройшли через компанію-прокладку S.D.T. ZTE, журналісти Bihus.Info виявили, що схема передбачала не разовий, а постійний заробіток”, – йдеться у програмі.
