У час, коли Україна героїчно чинить спротив повномасштабній агресії з боку Російської Федерації, в тилу, під прикриттям воєнного стану, безкарно продовжує паразитувати стара прокурорсько-політична гниль. Одним із таких персонажів, що досі безперешкодно утримується у системі, є прокурор Кіровоградської області Ян Стрелюк — вихідець із прокурорської школи часів Януковича, який уникнув люстрації, протягнув зв’язки крізь всі політичні бурі й сьогодні перебуває під потужним «дахом» з оточення колишнього Генерального прокурора Віталія Яреми. Його ім’я знову спливає не в контексті доблесті чи професіоналізму, а у зв’язку з низкою корупційних афер, земельних схем, закритих справ і політичного підлабузництва, що тривають навіть у період найтяжчої війни в новітній історії України.
НАЗК засекретило декларацію Стрелюка нібито з міркувань безпеки під час воєнного стану, хоча декларації інших прокурорів залишаються доступними. Така вибірковість виглядає як політична індульгенція, оформлена для людини, яка має що приховувати. Тим більше, що з відкритих джерел вдалося зібрати пазл про його багатство, яке напряму корелює з моментами гучних корупційних скандалів, що розгорялись навколо його покровителів. Саме у роки розкрадання державного майна, афер із виборами та сумнівних забудов активізується і збагачується родина Яна Стрелюка.
Ще у 2014 році, в момент анексії Криму та початку війни на Донбасі, прокурор Стрелюк фігурує у справі про передачу понад 100 гектарів державних водойм у приватну власність. Земля дісталась структурі «Солтанівка-каскад», пов’язаній із сином колишнього заступника Генпрокурора Анатолія Даниленка та сином депутата від УДАРу Геннадія Ільїна. Ці родини, згідно з численними джерелами, мали стабільний корупційний альянс з тодішнім керівництвом прокуратури Київщини. Якраз у цей час дружина Стрелюка — Людмила Курносова — отримує ділянку землі по сусідству, ніби випадково, хоча це виглядає як звична плата за мовчання.
Ситуація набуває ще більшої цинічності у 2019 році, коли сім’я Стрелюка опиняється в одному елітному передмісті Києва з родиною Ільїна. Їхні ділянки межують із озером Золоче, де розташоване відоме котеджне містечко. Саме там, за словами журналістів, мешкає колишній Генпрокурор Віталій Ярема — центральна фігура у старій прокурорській клановій мережі, що ймовірно «кришує» Стрелюка і його оточення досі.
Ще один пазл у цій гнійній корупційній матриці — компанія «Містобуд Інвест», серед співзасновників якої була все та ж Людмила Курносова. Ця структура стала учасником афери із забудовою в Конча-Заспі під вивіскою котеджного містечка «InWood». Забудову курував Ігор Кушнір — ще один учасник тіньових схем, який співпрацював із Даниленком та Ільїним при зведенні ЖК «Ярославів Град» на місці знесеного Сінного ринку попри спротив громади. Усі ці особи — не випадкові союзники, а згуртоване угруповання з чіткою ієрархією, що діє поза межами закону й моралі.
Особливо обурює епізод із виборами 2012 року, коли саме Ян Стрелюк, будучи прокурором Васильківського району, «не помітив» масових фальсифікацій на 94 окрузі, які дозволили Тетяні Засусі з Партії регіонів стати депутаткою. Його десятки відмов у відкритті кримінального провадження виглядали не як юридична позиція, а як замовне прикриття злочину, синхронізоване з загальним сценарієм утвердження проросійських сил у парламенті. Саме в той період його «слухняність» перед системою відкрила шлях для подальшого кар’єрного зростання.
У 2014 році, після Революції Гідності, Стрелюк мав бути люстрований як учасник злочинної системи Януковича, але встиг втекти з посади перед приїздом добровольчих батальйонів у прокуратуру Василькова. Незважаючи на це, невидима рука з прокурорського олімпу втримала його у системі. Спершу в Полтавській області, а з початку повномасштабного вторгнення — в Кіровоградській, де він отримав нову ключову посаду. Сьогодні, під прикриттям війни, під виглядом «військової доцільності», у нього зникає публічний доступ до декларації, а сам він безкарно насолоджується здобутим «добробутом».
Усе це — не просто історія про одного прокурора. Це приклад того, як непокаране зло з минулого не просто вижило, а знову пускає щупальця в державні інституції. Це корупційна контрреволюція, що точиться в тилу під час війни. І поки ЗСУ ціною життя захищає Україну на фронті, такі як Стрелюк, Ярема, Даниленко, Ільїн і Кушнір грабують її в тилу, використовуючи державу як щит для приватного збагачення.
Таблиця ключових фігурантів та подій
| Ім’я та посада | Роль у схемах | Зв’язки та союзники | Події та афери | Місця пов’язані з активами |
|---|---|---|---|---|
| Ян Стрелюк — прокурор Кіровоградщини | Учасник численних схем, уник люстрації | Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн | Справа із водоймами (2014), підтримка фальсифікацій (2012), закриття справ | Васильківщина, Вишеньки, оз. Золоче |
| Віталій Ярема — ексгенпрокурор | Ймовірний «дах», координатор групи | Стрелюк, Даниленко, Ільїн | Збереження впливу на прокуратуру, прихисток Стрелюка | Котеджне містечко Золоче |
| Анатолій Даниленко — ексзаступник генпрокурора | Отримав землі, організатор схеми | Ільїн, Кушнір | Привласнення 140 га водойм | Солтанівка |
| Геннадій Ільїн — ексдепутат Київради | Співучасник схем, забудовник | Даниленко, Кушнір | Співвласник «Солтанівка-каскад», забудова «Ярославів Град» | Вишеньки, Конча-Заспа |
| Ігор Кушнір — забудовник, ексголова «Київміськбуду» | Забудови з порушенням, бізнес-партнер | Ільїн, Даниленко | ЖК «Ярославів Град», котеджне містечко «InWood» | Конча-Заспа |
Такий симбіоз прокурорських і будівельних аферистів ставить під загрозу не лише законність, а й майбутнє України як держави, де закон повинен бути вищим за зв’язки.
Національна агенція із запобігання корупції засекретила декларації про доходи прокурора Кіровоградської області Яна Стрелюка. Офіційною причиною для вилучення документів з вільного доступу є воєнний стан в Україні та важливість посади чиновника. Водночас фінансові звітності деяких інших обласних прокурорів залишаються доступними.
Тому виникає питання, чим же Стрелюк відрізняється від своїх колег по цеху і чому його майно та доходи вирішили «закрити»? Відповіддю на це питання може бути протекція від колишніх прокурорських часів постмайданної України, яка не втратила свій вплив і сьогодні.
Ян Стрелюк мало відомий широкому загалу. Проте в органах прокуратури він працює понад 20 років. Спочатку на прокурорських посадах в Київській області, зокрема у Фастівському, Обухівському та Васильківському районах. Згодом його перевели на Полтавщину, звідки зі скандалом після незаконного прослуховування перенаправили до Солом’янського району Києва. З лютого 2023 року Стрелюк очолює Кіровоградську прокуратуру.
Хоча декларації чиновника були вилучені з вільного доступу, довідки з Реєстру майнових прав дають зрозуміти, яким майном встиг обрости Стрелюк та його родина за час прокурорської роботи. В цьому випадку важливі дати надбання права власності на об’єкти нерухомості, оскільки вони співпадають із певними політичними подіями в країні та дають змогу зрозуміти, хто ж «кришує» Стрелюка.
Видання «Останній бастіон» приділяло багато уваги особі Стрелюка, поки він очолював прокуратуру Полтавщини. В численних публікаціях говорилось про його ймовірну причетність до корупції та розкрадань. В одній з них міститься доволі цікава інформація, яку станом на зараз повністю підтверджує джерело у прокурорських колах.
Журналісти писали про те, що нібито Стрелюк отримав чималенький хабар за закриття очей на привласнення 140 гектарів державних водойм колишнім заступником Генпрокурора Анатолієм Даниленком. На той час Стрелюк очолював прокуратуру Васильківського району, де ці водойми розміщені. Завдяки тому, що прокуратура вчасно не подала апеляцію на попередні рішення суду, землі відійшли Даниленку і зараз на них розміщується рибальський клуб «Солтанівка».
Про привласнення Даниленком понад 100 гектарів ЗМІ вперше написали у 2014 році. Тоді фірмою «Солтанівка-каскад», якій відійшли ці землі, керували син Даниленка В’ячеслав та син його бізнес-партнера, колишнього депутата Київради від партії УДАР Геннадія Ільїна – Микита.
Згідно з даними Реєстру речових прав у тому ж 2014 році у дружини Яна Стрелюка Людмили Курносової з’явилась земельна ділянка у Фастівському районі Київської області, що розташована поруч із Васильківщиною.
У 2019 році родина прокурора Яна Стрелюка стала фактичним сусідом бізнес-партнера Даниленка Геннадія Ільїна. Його дружина отримала право власності на земельну ділянку у селі Вишеньки, яке розташоване впритул до столичного району Осокорки. В цьому ж селі, за даними джерел, проживає Ільїн з родиною.
Якщо поглянути на мапу, можна побачити, що земельна ділянка дружини Стрелюка розташована поблизу озера Золоче та однойменного котеджного містечка. В ньому, як раніше повідомляли журналісти, мешкає колишній шеф Даниленка, ексгенпрокурор Віталій Ярема.
У 2015 та 2016 роках дружина Яна Стрелюка Людмила Курносова була серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест». Ця фірма фігурувала в розслідуванні щодо ймовірної незаконної забудови земель Конча-Заспи. Йшлося про котеджне містечко «InWood», яке зводив колишній очільник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.
Кушнір теж не чужа людина для Даниленка та Ільїна. Джерело підтверджує, що вони давно товаришують. Коли Кушнір очолював «Київміськбуд», комунальне підприємство допомагало будувати житловий комплекс «Ярославів град». Даниленко та Ільїн збудували його на місці знесеного Сінного ринку попри численні акції протесту активістів.
У 2012 році ім’я Яна Стрелюка засвітилось у ще одному скандалі – він фактично схвалив перемогу на виборах у 94 окрузі Київщини депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи. На той час це була одна з найскандальніших перемог, оскільки за даними опонентів Засухи вибори в окрузі були тотально сфальсифіковані.
Свою перемогу намагався відстояти кандидат від партії «Батьківщина» Віктор Романюк. За його словами, тодішній Васильківський міжрайонний прокурор Ян Стрелюк «написав 11 листів, що не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження по заявах (щодо фальсифікацій – ред.), бо суди вже й так все встановили».
«Ні новий Кримінально процесуальний кодекс, ні запевнення влади, що в нас тепер заява про злочин є автоматично підставою для відкриття кримінального провадження, не були аргументом для цього знавця кримінального законодавства», – говорив Романюк.
Мало того, що приблизно в цей час Стрелюк допомагав ексзаступнику Генпрокурора Анатолію Даниленку легалізувати право власності на 140 гектарів водних угідь. Він же закрив очі на фальсифікацію результатів виборів для перемоги Тетяни Засухи, з родиною якої, за даними співрозмовника, Даниленко дуже добре знайомий.
У 2014 році Ян Стрелюк зміг уникнути люстрації, якої вимагали представники добровольчих батальйонів. Після візиту бійців у Васильківську прокуратуру він спішно написав заяву на звільнення.
Але ймовірна протекція від прокурорських високих чинів допомогла йому залишись у системі та спочатку перейти на посаду до Полтавської області, а вже під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну – до Кіровоградської.
Чи пов’язане вилучення декларацій Яна Стрелюка з вільного доступу з його прокурорською «кришею», звичайно, ніхто достеменно не скаже. Але вся його кар’єра та майнові здобутки доводять, що «старі друзі» з оточення колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжують зберігати вплив на прокуратуру.
Автор: Олена Добродій
Напишіть відгук до статті