Станом на 2021 рік Україна має в своєму розпорядженні найбільший танковий парк у Європі.

В українській армії під 30 танкових батальйонів – цифра між 800 і 900 машин

Станом на 2021 рік Україна має в своєму розпорядженні найбільший танковий парк у Європі. Саме так: не у Східній Європі, де тільки Польща може змагатися з нами на рівних, а по всьому континенту.

Бо тільки Польща, Туреччина, Україна та Російська Федерація зберегли хоч якусь можливість масштабно застосовувати бронетанкову техніку в регіоні.

Підпис до фото, Британський Challenger 2

У Британії (на секундочку – родоначальника цього роду військ) аж 227 танків Challenger 2.

У Італії 200 машин Ariete.

Підпис до фото, Італійський танк C1 Ariete

Бундесвер має 222 Leopard.

Щоправда боєготовними на 2019 рік було близько 60%.

Підпис до фото, Німецький Leopard 2

Ось така нова реальність – у невизнаних “республіках ДНР і ЛНР” важкої бронетехніки більше, ніж у ТОП-5 економік ЄС, включно з Німеччиною і Францією.

Танки у війні на Донбасі

Тому Україні доводиться нарощувати витрати на сектор безпеки до 5,7% й активно займатися модернізацією танкової техніки.

Адже на понад 400-кілометровому фронті навіть одна-дві танкові роти можуть бути тією соломинкою, яка зламає хребет верблюдові.

Прикладів за час неоголошеної війни на Донбасі вистачає.

Той же рейд “вовків” 1-ї окремої танкової бригади з Гончарівського через Спартак до Путилівського мосту (Епізод боїв в районі Донецького аеропорту в січні 2015 року з проривом на околиці Донецька і підривом мосту, “вовк” – старий символ 1-ї танкової бригади. – Ред.).

Тоді всього чотири машини пройшли оборону супротивника, як ніж масло, знищили велику транспортну розв’язку і шляхопровід, розстрілявши три танки противника на перезарядці й один – в зустрічному бою.

Успішна лобова атака в секторі, де все було сильно заміноване, перекопане протитанковими ровами й пристріляне – і противник втратив можливість перекидати важку техніку в напрямку Авдіївки та нарощувати тиск на укріплений район в Пісках-Опитному.

А під час боїв за Логвинове у районі Дебальцевого вже Україні не вистачило буквально взводу “мішок” (“Мішка” – сленгова назва танку у ЗСУ. – Ред.), щоб деблокувати “дорогу життя”.

Тоді танк Т-64БВ з 30-ї мехбригади йшов на допомогу “Булатам” 1-ї танкової бригади й напоровся на міну біля ЛЕП. На тому ж мінному шлагбаумі потім підірветься і Т-72Б3 проросійської “5-ої бригади ДНР”.

Втративши можливість підтримувати війська на плацдармі через “Хрест” (Стратегічне перехрестя у центрі Дебальцевого. – Ред.) і населений пункт Миронівський, українським силам довелося прориватися через Нижнє Лозове під обстрілами ворога з висоти 307.9.

Колони, які відходили, побували і під так званою “танковою каруселлю” (Безперервний вогонь танків, які змінюють один одного. – Ред.) – не дуже приємний досвід.

Тож добре озброєні, маневрені, захищені динамічною бронею танки однозначно відчутно вплинули на оперативний рівень конфлікту.

Підпис до фото, Вихід з Дебальцевого

А додані на окремі блокпости танки часто повністю змінювали тактичний малюнок битв: той же бій на опорному пункті “Сергій” (важкі втрати “групи Вагнера”), утримання висоти на виступі біля Слов’яносербська (загибель “комбата ЛНР”) або контратака силами двох машин 17-ї танкової бригади під взводним опорним пунктом “Саша” (знищення взводу бойовиків).

З огляду на протяжність лінії зіткнення та східного кордону України, можна впевнено заявити тільки одне – забагато танків у України не буде ніколи.

Попри проблеми із запчастинами, уніфікацією, темпами модернізації – альтернативи бронетанковій техніці у найближчі чверть століття немає.

Скільки танків у ЗСУ?

На зиму 2021 року у ЗСУ в 11 механізованих і гірських бригадах значиться 330 танків Т-64Б, Т-64БВ і Т-72АВ.

Крім того, 6 батальйонів у кадрових танкових бригадах (17-й та 1-й ОТБР) – ще 186 танків.

З танковими частинами “корпусу резерву” є питання: чи зможуть вони виставити тут і зараз хоча б по одному батальйону, чи доведеться чекати 40-60 діб після початку мобілізації? Але в будь-якому випадку, це ще мінімум 4 батальйонних групи (від 3-ї, 4-ї, 5-ї і 14-ї танкових бригад резерву).

Також є 2 танкові батальйони у Корпусі морської піхоти – 35-ї і 36-ї бригад.

У Десантно-штурмових військах танкові роти не у кожній бригаді, у мотопіхотних бригад є по роті, але подекуди вже розгорнули і до батальйону. І ще є “трьохсотий” навчальний полк в Десні (який курсанти жартівливо називають “Зоополком”) та 12-й окремий танковий батальйон, сформований для захисту півночі Чернігівської області та взаємодії з єгерями з 61-ї бригади.

Ось так і набігає в українській армії під 30 танкових батальйонів – цифра між 800 і 900 машин є цілком реальною.

Тож активних танків в України більше ніж у Британії, Італії та Німеччини разом узятих.

У порівнянні зі ствольною артилерією або БМП, які стрімко відпрацьовують свій ресурс, з бронетанковою технікою все йде об’єктивно непогано.

Перевага бойовиків

Перше, з чим зіткнулися танкісти ЗСУ на Донбасі, – технічна перевага кадрових російських частин на модернізованих танках.

(Москва продовжує наполягати, що її кадрові військовослужбовці на Сході України не воюють, а вся техніка проросійських формувань – трофейна українська, хоча СММ ОБСЄ та Bellingcat неодноразово фіксували танки та іншу бронетехніку, яка ніколи не була на озброєнні ЗСУ, як, наприклад, модернізовані Т-72Б3).

Російські Т-72БЗ активно застосовувалися під Многопіллям, Іловайськом, у боях за горловину виступу в Дебальцевому, на півночі Луганської області – одну з машин захопили українські бійці під час боїв у Секторі “Д”.

Bellingcat також фіксував використання Т-90 136-ї бригади ЗС РФ під Новосвітлівкою у боях за Луганський аеропорт.

У чому полягала їхня технічна перевага?

Навіть банальний динамічний захист “Контакт-5” непогано витримував влучання більшості пострадянських протитанкових засобів, а з ефективнішими тандемними боєприпасами у ЗСУ в 2014-у ситуація була не дуже гарна.

А ще були захищений цифровий зв’язок, всепогодні нічні танкові приціли “Сосна-У”, датчики вітру, можливість застосовувати керовані ракети – все це давало відчутну перевагу.

Модернізовані танки активно діяли на ключових ділянках фронту, перетискаючи не тільки кількістю, але і якістю.

Українські модернізації Т-72 і Т-80

Україна ж робила регулярні обіцянки закуповувати для армії “Оплоти”, але на практиці пішла шляхом модернізацій.

Просто тому, що замість одного батальйону нових танків можна отримати три-чотири модернізованих за той же рік.

Один “Оплот” коштуватиме 150 млн гривень, а 30 машин обійдуться в 4.5 млрд грн – це при тому, що весь бюджет армії на ремонт і закупівлю техніки становить 22,7 млрд. Тому не можна витрачати чверть цієї суми лише на один підрозділ. .

Але питання не тільки в грошах.

Ключовий момент ще у потужностях заводів та їхніх спеціалістах. Проміжні ремонти та обслуговування, виїзні бригади, моторесурс двигунів – все це нудна математика війни, яка краще діє для модернізацій.

31 модернізований танк Т-72АМТ, який минулого року отримала 24 бригада – це лише початок.

Підпис до фото, Модернізовані танки Т-72АМТ, які передали 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила

Всі машини Т-72, як перебувають на зберіганні, за планом модернізації отримають нічний приціл, динамічний захист “Ніж” та можливість вести вогонь керованими ракетами “Комбат”.

Але переозброюють так тільки танки Західного оперативного командування, щоб було дешевше і швидше обслуговувати їх на Київському та Львівському бронетанкових заводах, а не катати її через половину України.

А морпіхи і Десантно-штурмові війська отримали модернізовані Т-80БВ. Тепер нетривіальна задача для цих машин – забезпечити їх запчастинами і техніками.

Підпис до фото, Т-80БВ на Харківському бронетанковому заводі

Втім, такі ж проблеми і у турків, і у поляків – три різних типи танків на озброєнні армій, ще й не тільки за модифікаціями, а й за моделями і поколіннями. Їм також доводиться займатися нескінченними модернізаціями і паралельно готувати різних технічних фахівців.

Основний танк: Т-64

Але основний бойовий танк в Україні на найближчі 25 років -Т-64.

Мова про модернізацію Т-64БВ зразка 2017 року – з тепловізором від компанії “Трімен”, оновленою навігаційною системою і динамічним захистом “Ніж”.

Підпис до фото, Модернізований танк Т-64 зразка 2017 року – основний “бойовий кінь” ЗСУ

Ще розробляється глибока модернізація Т-64 з шифром “Краб”.

Це машини з новим двигуном 6ТД2, новим полегшеним захистом “Ніж” розробки 2017 року і вже згаданими керованими ракетами “Комбат”.

Плюс перероблені ходова частина і трансмісія, та встановлений прилад нічного бачення не тільки у навідника, а й командира танка.

А що ж “Оплоти”?

Підпис до фото, “Оплот” – гордість українського оборонпрому. Проблема у тому, що він занадто дорогий

“Оплоти” з’являться тоді, коли витрати на закупівлю техніки перевищать 700 млн доларів на рік.

Минулого року, за відкритими джерелами, ЗСУ отримали понад 80 модернізованих Т-64БВ, Т-80БВ і Т-72АМТ.

Але тільки трохи більше третини українського танкового парку пройшли через сито поліпшень.

А основне завдання на сьогодні – це протистояння не тільки “корпусам народної міліції ДНР і ЛНР”.

Треба враховувати, що і російська армія провела в останні роки модернізацію своїх майже 1200 машин.

Відмовившись при цьому від “Армат”, “які не мали аналогів”, на користь удосконалення всіх своїх танків Т-72 (до рівня Т-72Б3) і Т-90 (до Т-90АМ).

Навіть теоретична можливість їхнього масового застосування – це вже серйозний важіль тиску на Україні. Може це статися чи ні, але ЗСУ мають бути технічно здатними протистояти цьому величезному танковому парку.

Тож “танкова гонка” буде продовжуватися.

Be the first to comment

Leave a Reply