Хто стоїть за російськими інформопераціями в Польщі та в Україні (за матеріалами РАПОПОРТLEAKS)

Борис Рапопорт продовжує допомагати Миротворцю виявляти російську агентуру не лише в Україні, а і в Польщі. Наполегливо рекомендуємо ознайомитися з цим матеріалом українським та польським спецслужбам.

Отже – поїхали!

Вперше ім’я Олексія Мартинова в дампі пошти Бориса Рапопорта згадується в листі від політтехнолога Олега Матвейчева (в Чистилищі):

Боря посмотри человека
Хочет к тебе на службу
 Осень рекомендую
 И большой спец тмено по осетии абхазии и укриане и снг

Протягом місяця Матвейчев наполегливо пише ще 3 листи, в яких нав’язує Рапопорту цього Мартинова (в Чистилищі).

03.03.2014 Матвейчев надсилає Рапопорту резюме Мартинова, в якому написано, що він проводить інформаційні операції в інтересах РФ на території Абхазії, Грузії, Молдови та інших країн, а також є спікером для російських медіаресурсів, які займаються інформаційними провокаціями по всьому світу.

Звертає на себе увагу, що Мартинов є директором т.з. інституту “новейших государств” з липня 2008 року, а всі ми пам’ятаємо, що сталося 08.08.08, власне і Матвейчев і сам Мартинов цього не приховують, навіть підкреслюють, що він є “специалистом по Южной Осетии”, тобто з нападу РФ на Грузію.

Однак в російських реєстрах організація (ИНН 7701168710) з’явилась тільки у 2012 році.

Аналіз сайту організації показує, що вони ведуть роботу по багатьох напрямах, де російський агресор намагається вплинути на суверенні держави, прибрати до рук ресурси, розв’язав криваві війни, як в Україні. Матеріали оновлюються регулярно, є багато інформації про проєкти, на сайті засвічені численні експерти. Державного фінансування інститут не мав (дані руспрофіль), що наводить на думки про отримання таємних бюджетів від російських спецслужб або з умовного “футляру Ролдугіна”.

В травні ім’я Мартинова з’являється в пошті знову. Рапопорт отримує лист від Олександра Малахова, одного з радників управління. Припускаємо, що 2 місяці тривала офіційна перевірка.

У вкладенні листа знаходиться офіційна довідка.

Вочевидь перевірку Мартинов пройшов (ще б пак!), далі відбувається взаємодія між ним і Рапопортом, що видно з їх листування.

В листі “про укр-тему” в травні 2014 Мартинов розкриває Рапопорту механізми впливу через журналістську мережу та громадські організації, показує своїх агентів впливу в Польщі та Україні.

Цитуємо документ:

В  2005-2007 гг.  была создана сеть НПО под задачи, поставленные АП РФ,  как на Украине, так и в сопредельных странах. По некоторым причинам в последние годы сеть была не востребована, однако поддерживалась инициативно.   На сегодняшний день сеть действует и при необходимости можно под  задачи активировать необходимые кластеры.

Мы можем формировать альтернативную внутреннюю повестку для Украины, с проекцией из  Польши путем создания  альтернативного  экспертного и информационного поля на Украине.

В Польше имеем аналогичную инфраструктуру :

– фонд «Международный институт новейших государств» (Варшава)

– общество «Польша – Восток» (отделения во всех областях)

– Европейский центр геополитического анализа (отделения в 13 странах ЕС)

– Союз ветеранов и политзаключенных Польши (отделения во всех областях)

– отдельные депутаты Сейма и региональных парламентов (Союз демократических левых, Твое движение и др.)

СМИ: – газета “Trybuna”,- еженедельник “NIE”,- еженедельник “FaktyIMity”,- еженедельник “MyslPolska”,- портал kresy.pl, geopolityka.org, lewica.pl, mysl.pl, – отдельные журналисты.

Что касается работы в сфере НПО по Украине:

На сегодня имеет смысл условно разделить   украинские НПО (неправительственные организации) на несколько типов:

1.           Осознанно засвеченные как пророссийсккие и православные ( на Украине  эти два тренда сходятся во многом). Соответственно, информация от них внутри украинского восприятия расценивается как сугубо пропагандистская или «вражеско-агентурная».

2.           Организации ветеранов, инвалидов других социальных групп, которые работают в социалке. Их очень много и они живут не столько за счет грантов ЕС и американцев, сколько за счет местных источников, поэтому «социальные инициативы» новой власти бьют по ним жестоко; Сюда же можно включить экологические организации и профсоюзы.

3.           «Мозговые центры», аналитические организации которые состоят из небольших групп «профессионалов третьего сектора», которые занимаются борьбой с коррупцией,  борьбой за евроидеалы и тд.. Именно эти организации попали в «список Царева» и именно они сидят на западных грантах и занимают практически все украинское экспертное информ-пространство.

Поэтому, для альтернативного входа в украинское экспертное информ-пространство и формирования возмущения «нейтральных масс», лучше всего использовать второй тип организаций. Список контрагентов  в  НПО-среде прилагается. С третьим типом организаций тоже можно работать, но это требует осторожности и прикрытия от какой-то ЕС-овской структуры, хотя бы номинально.  Варианты есть.

В листі є резюме Ігоря Камінника, якого Мартинов рекомендує як перевіреного з 2005 року кадра. В мережі є публікації з його ім’ям щодо певних псевдосоціальних проблем, наприклад організації голосування “бомжів” – це їх так називає сам видатний правозахисник.

Повний текст резюме Камінника в файлі:

Андрій Ганжа публікує досить багато своїх антиукраїнських матеріалів на різних сумнівних ресурсах, також це можна знайти в мережі. Однак слід звернути увагу, що він не тільки сам пише, але й координує (це стверджує Мартинов) цілу мережу журналістів-фрілансерів з різних регіонів України.

Мартинов в документі також називає ще двох своїх людей. Микола Бурак є колишнім (гм, чи вони бувають колишніми? 😉 ) працівником ФСБ, який організовує проросійські провокації на тему русинів у Закарпатті, це відображено в численних публікаціях, і його антиукраїнська діяльність є відомим фактом.

Мартинов також називає свій контакт в Харкові, припускаємо, що він помилився в написанні прізвища (пропущено одну букву), а мова йде про Олексія Шерстобоєва, політолога, який у 2006 році був науковим співробітником Харківського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, виступав за тематикою україно-російських відносин, у 2017 році невдало претендував на посаду директора національного культурного центру в Москві. Наразі він є директором програм з енергетичної безпеки та екології Бюро соціальних та політичних розробок (код ЄДРПОУ 38692790), члени якого вхожі в органи влади, в тому числі і МЗС, представляють Україну на міжнародних майданчиках, активно експлуатують ту ж саму правозахисну тематику, яку розкрив Олексій Мартинов в листі Рапопорту.

Головою Наглядової ради Бюро є вже згаданий нами Ігор Камінник.

Також слід звернути увагу на згадування кілька раз Мартиновим профсоюзів. В цьому документі він називає “партнерський профсоюз” – Всеукраинский Альянс Профсоюзов.

Четвертий документ в листі Мартинова – це таблиця з даними по 85 українським громадським організаціям з соціальної сфери, які названі “партнерськими”.

Через кілька днів Рапопорту надходить новий лист від Мартинова на тему “дебютная идея” щодо створення на противагу ОБСЄ євроазійського центру з прав людини.

Цікаво, що росіяне створили у 2017 році Євроазійський альянс омбудсменів з правозахисниками з Киргизії, Таджикистану, Ірану і Північної Кореї, тобто реалізували цю провокацію. Завдяки необережності Бориса Рапопорта ми знаємо автора ідеї – Олексій Мартинов.

Третій лист, написаний Олексієм Мартиновим та збережений у власній пошті Борисом Рапопортом, присвячено організації провокації на виборах Президента України 2014 року, його ми вже описували в розслідуванні. До речі, там ми писали, що пошту Мартинова підтвердили через документ ОБСЄ.

Наступний лист присвячений розкриттю участі Мартинова (російських спецслужб – ?) в спробах легалізації кремлівських анклавів, до яких пропонують приєднати терористичні організації, які тимчасово захопили владу на сході України.

Асамблею було створено 14.07.2006 року в Сухумі (вікіпедія), а за інформацією з сайту інституту, директором якого є Мартинов, він особисто був з 2006 року виконавчим секретарем цієї фейкової структури, що імітує міжнародну взаємодію для фейкових квазідержавних утворень. Припускаємо, що саме Мартинов за завданням російських спецслужб створював цю асамблею.

Антивоєнна тематика також є інструментом російської агресії щодо України. Про це старанно розписує Олексій Мартинов, пояснюючи Рапопорту значення цієї роботи, а заодно і спалюючи свою агентуру.

Повністю текст документу тут:

В липні вже досліджені нами 3 документи пересилаються Рапопорту ще раз, в листі згадується підривна (іншої просто не буває) робота РФ в Україні, Польщі, Угорщині, Молдові. Також в листі надсилається проєктна пропозиція.

Зверніть увагу: “…. наш польский фонд.Мы его полностью контролируем”.

В проєктній пропозиції розкрито механізм впровадження російських спецоперацій на території України через Польщу для приховування слідів справжнього агресора, організаційна побудова та заходи безпеки, які знов таки нагадують нам елементи роботи спецслужб.

Про початок впровадження інформаційної спецоперації, яка експлуатує антивоєнну тематику, свідчить публікація на ресурсі “Взгляд”, посилання на яку надіслано Рапопорту в одному з листів.

Російські інформаційні операції у Польщі

Думаємо, що наступний лист Мартинова особливо уважно буде прочитано в Польщі, оскільки він тут зізнається, що організатором антиукраїнської заяви польської партії “Самооборона” є російські агенти впливу.

Мартинов продовжує спалювати свою агентуру в листі щодо організації фейкової спостережної місії псевдоекспертів на несправжніх виборах на окупованій російським агресором частині Грузії.

Про організацію російськими спецслужбами подій в Польщі в серпні 2014 також свідчить листування Мартинова з Рапопортом, він тут зізнається у власній участі.

На цьому листи від Мартинова припиняють надходити в запасну скриньку Рапопорта.

Аналіз листування з Рапопортом свідчить про роботу Олексія Мартинова на одну з російських спецслужб, напрями його діяльності (міжнародні спостерігачі на виборах, робота в Польщі, Угорщині, Молдові, проєкти в Абхазії та інших російських анклавах) співпадають з тематикою СВР. Розкриті в листуванні механізми підривної роботи в Україні та російські агенти потребують подальшого детального професійного дослідження компетентними органами України та Польщі.

Myrotvorets News