Каналізаційні труби класифікуються за кількома ознаками. Виділяють різновиди труб виходячи з матеріалів, діаметра, форми та призначення виробів.
Каналізаційні труби за призначенням
Зовнішня каналізація укладається поза приміщенням, у ґрунт. Вона піддається деформуючим навантаженням, тому такі труби роблять із підвищеною кільцевою жорсткістю. Пластикові труби для зовнішньої каналізації, які можна знайти зна сайті https://truber.com.ua/ua, відрізняються стійкістю до мінусовій температурі. За умови, що в них є вода, а мороз пробрався на повну глибину, це не позначиться на якісних характеристиках. Надійна конструкція при грамотному укладанні буде виконувати свою функцію і призначення не один десяток років.
Внутрішня (побутова) каналізація призначена для житлових та адміністративних приміщень. Вона не передбачає серйозних механічних навантажень та високої температури стоків. Така каналізація може бути прокладена і в промислових приміщеннях, якщо немає особливих вимог, температура стоків не перевищує 60-70 градусів, немає концентрованих лугів та кислот.
Безшумні труби робляться зі збільшеною товщиною стінок та багатошаровою структурою. Крім того, їх відрізняє середній шар збільшеної густини завдяки мінеральному наповнювачу. Ця складна структура ефективно гасить коливання, шум не проходить по всьому стояку. Як додаткові заходи для зниження шуму використовуються також мінімальний крок кріплення і спеціальне кріплення з м’якими прокладками між трубою і хомутом.
Зливова каналізація відрізняється збільшеним діаметром. Дощові стоки переносять велику кількість сміття. Їх характерна максимальна кільцева жорсткість, щоб витримувати навантаження проїжджої частини автошляхів.
Промислова каналізація призначена для транспортування гарячих та хімічних стоків. Тому труби мають бути виготовлені з термостійких матеріалів.
Напірна каналізація характеризується товстими стінками та високою стійкістю герметичних з’єднань по відношенню до внутрішнього гідравлічного тиску.
Каналізаційні труби за формою
Гладкі розтрубні – найпоширеніший вид каналізаційних труб. За допомогою розтруба здійснюється з’єднання із сусідньою трубою або фасоніною. Герметизація робиться кільцевим ущільнювачем, карбуванням, мастиками, цементним розчином або низькотемпературним зварюванням. Вибір конкретного типу залежить від матеріалу каналізації.
Інший різновид – гладкі безрозрубні труби використовуються для з’єднання муфтами. Самі розтруби перенесено з розтруба на фасонину.
Гофрована каналізаційна труба поєднує високу кільцеву жорсткість та економію матеріалу. За допомогою гофрування навіть при мінімальній товщині стінки досягається максимальна міцність до навантажень, що деформують. Такі труби складаються і двох шарів: зовнішня гофрована оболонка, яка забезпечує необхідну жорсткість, і гладкий внутрішній шар, завдяки якому не страшні засмічення і знижується гідравлічний опір.
Класифікація за діаметром
Труби діаметром 50 мм підводяться до раковин, ванних, душових кабін. Вироби в 90 мм використовуються для унітазів та біде.
Наступний діаметр – 110 мм. Такі труби призначені також для унітазів та біде, а також для стояків у житлових будинках, каналізаційних лежнів, випусків на колодязь. Діаметр 160 мм потрібен для каналізаційних лежнів, випусків на колодязь, зовнішньої каналізації, випусків з мережі колодязів на колектори. Найбільший з діаметрів труб, що випускаються, – 300 мм. Використовується для колекторів.
Класифікація каналізаційних труб за матеріалом
Виходячи з матеріалів, з яких виробляються труби, визначають їх призначення та властивості.
Найчастіше труби виготовляються з ПВХ. Популярність цього матеріалу визначається його властивостями. Такі труби служать щонайменше 50 років, вони стійкі до впливу розчину лугів, кислот та інших агресивних середовищ. При цьому ціна щодо невисока.
Завдяки невеликій вазі доставка стає простішою та легшою, навіть у багатоповерхових будинках. Крім того, труби з ПВХ легко монтуються розтрубами з гумовими ущільнювачами на кільцях.
До недоліків матеріалу можна віднести неминуче з часом просідання горизонтальних ділянок під власною вагою труб. Так утворюються контруклони, які є потенційним місцем засмічення. Уникнути цієї проблеми можна кріпленням труб з кроком в 8-10 діаметрів.
Труби з поліпропілену випускаються у тих самих розмірах, що й ПВХ. Вони монтуються і стикаються у такий же спосіб. Відмінностей небагато. Перше – при однаковій товщині стінок труби з поліпропілену є жорсткішими. Друге – вироби з цього матеріалу переносять вищі температури (до 120 градусів). Саме з поліпропілену робиться безшумна каналізація.
У давні часи каналізаційні труби часто робили з поліетилену. У тих виробів був ряд недоліків, через які згодом вони провисали та деформувалися після тривалої експлуатації. Сучасні поліетиленові труби виготовляються за розтрубним типом і відповідають ГОСТу. Вони підходять лише для внутрішньої каналізації, оскільки деформуються вже за температури від 60 градусів.
Але є й низка переваг. По-перше, такі труби можна розморожувати: вони зберігають еластичність навіть за низьких температур і після відтавання повертається до своїх початкових розмірів.
Труби з поліетилену можна монтувати із вигином завдяки еластичності матеріалу. При цьому стінки досить товсті, щоб зробити каналізаційний стояк майже безшумним.
Здебільшого нині поліетилен використовують у каналізації для гофрованих труб. Їх можна використовувати для зовнішньої каналізації, у тому числі для каналізаційних колекторів.
До кінця минулого століття основним матеріалом для каналізаційних труб був сірий чавун. Зараз він використовується тільки в окремих випадках: при відкритому монтажі стояків з жорсткими вимогами до рівня шуму і при укладанні в ґрунт на незначну глибину при великих навантаженнях, що деформують.
Сірий чавун був витіснений з ринку через свої недоліки та обмежені можливості. Він справно служить лише 30-40 років, після яких піддається корозії. Розтруби руйнуються, а будь-який незначний удар може призвести до критичного ушкодження. Чавун багато важить, що ускладнює перевезення. При цьому ціна перевищує вартість інших матеріалів.
