Лабазюк, Заблоцький, Ковальчук і тіньовий тютюн: як депутати тричі намагалися легалізувати сировину для контрафактних сигарет

Політико-економічний аналіз законодавчого регулювання ринку тютюнової сировини в Україні: лобізм, фіскальні ризики та тіньові схеми

Провал законопроєкту № 14245, який відбувся 10 червня 2026 року у Верховній Раді України, позначив завершення чергового етапу тривалого протистояння між внутрішнім аграрно-промисловим лобі та прихильниками фіскальної прозорості й захисту громадського здоров’я. Ця законодавча ініціатива, яка офіційно декларувала підтримку національного фермерства та детінізацію сировинного сектору, насправді приховувала глибокі системні ризики та лобістські комерційні інтереси. Намагання зобов’язати тютюнові фабрики купувати українську сировину в адміністративному порядку виявилися частиною складного механізму регуляторного арбітражу, спрямованого на легалізацію неконтрольованих тіньових посівів.

Реконструкція цієї законодавчої кампанії дозволяє детально проаналізувати структуру інтересів ключових бенефіціарів, розкрити лобістські зв’язки в парламенті, описати механіку функціонування схеми та порівняти її з аналогічними моделями тінізації в інших промислових секторах України.

Хронологія та еволюція законодавчих спроб квотування тютюнової сировини

Законодавчі спроби впровадження обов’язкового квотування використання локальної тютюнової сировини мають системний характер та розгорталися у три послідовні етапи протягом останніх років. Кожна з цих ініціатив демонструвала поступову еволюцію юридичних інструментів примусу легальних виробників.

Перша спроба була започаткована як проєкт під керівництвом Давида Арахамії. Офіційним задекларованим завданням цієї ініціативи була гармонізація національних норм із правом Європейського Союзу, зокрема в частині контролю за обігом тютюну та рідин для електронних сигарет. Проте спроба запровадити адміністративні квоти на закупівлю локальної сировини виявилася несумісною з принципами вільної конкуренції та базовими вимогами європейського регулювання. Розуміючи юридичну безперспективність ініціативи, розробники не винесли проєкт до сесійної зали, і він тихо зник у надрах профільних комітетів.

Друга спроба була оформлена у вигляді законопроєкту № 13628, зареєстрованого народним депутатом Мар’ян Заблоцьким 15 серпня 2025 року. Цей документ пропонував жорстку трирічну шкалу локалізації закупівлі сировини: не менше 2% у 2027 році, 3% у 2028 році та 5% починаючи з 2029 року. Для забезпечення виконання цих вимог пропонувалася каральна фіскальна формула. У разі невиконання квоти ставка акцизу коригувалася на коефіцієнт K, який застосовувався, якщо частка загальної суми податкових зобов’язань з акцизу виявлялася меншою за 60% середньозваженої роздрібної ціни продажу сигарет :

K=1+60%−Част.+1%100%​

де Част. позначає частку загальної суми податкових зобов’язань у середньозваженій роздрібній ціні сигарет за попередній рік. Ця ініціатива була розцінена експертами як спроба створення штучних преференцій для окремих агровиробників та загроза суттєвих втрат бюджетних надходжень. Як наслідок, 8 жовтня 2025 року Верховна Рада відхилила законопроєкт № 13628.

Третя спроба матеріалізувалася у формі законопроєкту № 14245, зареєстрованого у грудні 2025 року народним депутатом Олександром Ковальчуком та групою співавторів. Цей документ практично повністю дублював юридичну архітектуру попереднього проєкту Заблоцького. Його публічний супровід базувався на агресивній риториці створення робочих місць на селі, підтримки фермерів та повернення до бюджету додаткових 50 мільярдів гривень.

Хронологія проходження проєкту в парламенті свідчить про значний супротив. На засіданні антикорупційного комітету 16 грудня 2025 року було встановлено невідповідність окремих норм проєкту вимогам антикорупційного законодавства. Бюджетна експертиза від 16 лютого 2026 року зафіксувала, що створення спеціального державного реєстру та системи моніторингу переміщення сировини потребуватиме значних незапланованих видатків з державного бюджету.

Хоча Головний комітет двічі (у висновках від 15 грудня 2025 року та від 2 лютого 2026 року) рекомендував включити проєкт до порядку денного та ухвалити його за основу, парламент спочатку відмовився включати його до порядку денного 16 грудня 2025 року, а згодом, 3 лютого 2026 року, не прийняв його в першому читанні, що зрештою призвело до його остаточного відхилення та зняття з розгляду 10 червня 2026 року.

Параметр порівняння	Законопроєкт № 13628	Законопроєкт № 14245
Ключовий автор	Мар’ян Заблоцький	Олександр Ковальчук
Дата реєстрації	15 серпня 2025 року	Грудень 2025 року
Дата відхилення	8 жовтня 2025 року	10 червня 2026 року
Основний механізм примусу	Квотування сировини (2% у 2027 р., 3% у 2028 р., 5% з 2029 р.) із застосуванням карального акцизного коефіцієнта K.	Обов’язок закупівлі локальної сировини, ліцензування та посилення контролю за обігом тютюну.
Офіційно декларована мета	Створення робочих місць, стимулювання агровиробництва, підвищення фіскальних надходжень.	Підтримка фермерських господарств, ліквідація тіньових посівів, наповнення бюджету на 50 млрд грн.
Встановлена прихована мета	Створення штучних преференцій для великих внутрішніх виробників сировини, легалізація неконтрольованих посівів.	Створення юридичної ширми для безперешкодного постачання необлікованого тютюну на нелегальні фабрики.

Прихильники законопроєкту № 14245 намагалися нав’язати суспільству думку, що його провал став результатом протидії з боку транснаціональних тютюнових корпорацій. Проте цей аргумент спростовується як офіційною позицією самих виробників, так і аналізом попередньої діяльності ключових політичних фігур. На робочих зустрічах міжнародні компанії заявляли, що хоча вони не підтримують адміністративний примус до купівлі українського тютюну через його незадовільні якісні характеристики, вони підпорядкуються будь-яким законодавчим правилам і не планували чинити жорсткого опору.

Більше того, коли парламент мав дійсну політичну волю ухвалити невигідні для транснаціональних корпорацій рішення — такі як вирівнювання акцизів на сигарети та тютюнові вироби для електричного нагрівання (ТВЕН), повна заборона ароматизованих добавок чи впровадження жорстких стандартів пачок із графічними попередженнями — ці закони були успішно проголосовані, незважаючи на будь-який опір індустрії.

Політичні бенефіціари та лобістська мережа у Верховній Раді

Глибокий аналіз фінансових зв’язків та попередньої законотворчої діяльності авторів та прихильників законопроєктів про квотування свідчить про наявність системної лобістської мережі у Верховній Раді, яка послідовно діє в інтересах окремих сегментів тютюнової індустрії.

Документально підтверджено, що Мар’ян Заблоцький до обрання народним депутатом очолював громадську організацію «Українське товариство економічних свобод» (ГО «УТЕС»). Протягом 2017–2019 років ця структура отримала від тютюнової компанії Philip Morris International фінансування у розмірі 427 тисяч доларів США.

У парламенті поточного скликання цей депутат разом із колегами Олексієм Устенком, Андрієм Мотовиловцем та Альоною Шкрум активно просував альтернативний законопроєкт № 4358-1. Метою цього проєкту було збереження реклами пристроїв для нагрівання тютюну (IQOS, glo) та дозвіл на відведення 50% площі ресторанів під куріння. Паралельно зазначена група депутатів намагалася відтермінувати підвищення акцизних ставок на ТВЕНи та сигарили, що створювало загрозу щорічних втрат державного бюджету на суму понад 5 мільярдів гривень.

Аналогічну позицію займали й інші впливові депутати. Давид Арахамія безпосередньо підтримував урядові поправки до законопроєкту № 4278 та № 11090, які пропонували надати 25–30% податкових преференцій на акциз для ТВЕНів, що могло позбавити бюджет близько 3 мільярдів гривень надходжень. Депутатка Галина Янченко підтримувала ці ініціативи, маніпулюючи тезами про «меншу шкоду» систем нагрівання, а Олексій Мовчан надавав їм політичну підтримку.

Сам Олександр Ковальчук, який виступив автором третьої спроби квотування у законопроєкті № 14245, раніше отримав бронзову антипремію «Золота коса-2025» від громадських організацій «Життя» та «Антикорупційний штаб» за відкрите просування комерційних інтересів тютюнової індустрії всупереч інтересам громадського здоров’я. Це системне визнання лобістського впливу демонструє, що ініціатори законопроєктів діяли в координації з представниками індустрії.

Топ-5 антипремії «Золота коса-2025» включає Ігоря Кривошеєва (золота нагорода), Мар’яна Заблоцького (срібна нагорода), Олександра Ковальчука (бронзова нагорода), Данила Гетманцева (4 місце) та Юрія Заславського (5 місце). Окрім того, спеціальний приз «Золоте гальмо» отримав голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.

Основними діями цієї лобістської групи у 2025 році, окрім просування законопроєктів про стимулювання вирощування тютюну в порушення статей 4 та 17 РКБТ ВООЗ, були протидія регулюванню нікотинових снюсів, блокування законопроєкту № 12091 щодо захисту молоді від приваблення до куріння та спроби повернути рекламу тютюнових виробів і куріння в закладах харчування.

Суб’єкт лобіювання	Ключові дії та ініціативи у парламенті	Фіскальні ризики та наслідки	Документовані зв’язки та премії
Мар’ян Заблоцький	Законопроєкт № 13628 ; проєкт № 4358-1 про рекламу та куріння ; відтермінування акцизів на ТВЕНи.	Втрати бюджету понад 5 млрд грн на рік від акцизних пільг.	Отримав $427 тис. від Philip Morris через ГО «УТЕС». Антипремія «Срібна коса-2025».
Давид Арахамія	Первинні ініціативи квотування ; лобіювання 25–30% акцизних пільг на ТВЕНи (№ 4278/11090).	Недоотримання бюджетом близько 3 млрд грн щорічно.	Системна підтримка інтересів великих дистриб’юторів.
Олександр Ковальчук	Законопроєкт № 14245 про обов’язкове квотування української сировини.	Легалізація неконтрольованих тіньових посівів.	Обслуговування інтересів VITAGRO. Антипремія «Бронзова коса-2025».
Олексій Устенко, Андрій Мотовиловець, Альона Шкрум	Просування податкових пільг для ТВЕНів у межах акцизного законопроєкту № 11090.	Зниження податкового навантаження на тютюнові корпорації.	Узгоджене лобіювання інтересів тютюнової індустрії в Комітеті ВРУ.

Хмельницький аграрний слід: бізнес-інтереси Сергія Лабазюка та VITAGRO

Реальним рушієм ініціатив з адміністративного квотування виступало внутрішнє аграрно-промислове лобі, тісно пов’язане з бізнес-інтересами народного депутата від Хмельниччини Сергія Лабазюка (група «Партія «За майбутнє»). Пов’язана з ним група компаній VITAGRO почала формувати відповідну виробничу базу задовго до реєстрації законопроєктів. Ще у 2018 році агрохолдинг володів понад 100 гектарами посівів тютюну на Хмельниччині.

Згодом у селі Клинини Волочиського району Хмельницької області було розгорнуто пілотний проєкт на площі 60 гектарів, який безпосередньо координувався керівником структурного підрозділу кластеру «Центральний» Павлом Посполітою. Підготовка сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у кластерах компанії розпочиналася ще в грудні під керівництвом голови інженерної служби департаменту агротранспорту Михайла Чайківського.

Промисловий ланцюжок VITAGRO будувався на залученні дешевої ручної праці місцевих селян-пайовиків та жителів Клининського старостинського округу під керівництвом Ірини Завальнюк. Сама технологія вирощування тютюну на 80% складається з ручної праці. Для висадки розсади у відкритий ґрунт використовувалася спеціалізована розсадопосадкова машина на 8 місць для робітниць, які в русі вставляли кущі в конвеєр. Сама розсада централізовано вирощувалася у дев’яти великих промислових теплицах VITAGRO. Зібране листя транспортувалося для первинної промислової переробки на відновлений Борщівський завод з ферментації тютюну в Тернопільській області.

Сергій Лабазюк у своїх публічних виступах відверто обґрунтовував необхідність законодавчого примусу. Він наголошував, що Україна забезпечує лише 4% власних потреб у тютюні, імпортуючи решту сировини за завищеними цінами. За його словами, розроблюваний закон мав зобов’язати фабрики використовувати від 5% до 20% вітчизняного тютюну, а процес повної заміни імпорту мав тривати до 5 років, використовуючи приклад Грузії, де квота становить 50%.

Політична діяльність Лабазюка супроводжувалася значними корупційними скандалами. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) обвинувачують депутата у спробі надання неправомірної вигоди у розмірі 3–5% від суми підрядів на понад 1 мільярд гривень топпосадовцю Міністерства відновлення. Незважаючи на судовий процес, Вищий антикорупційний суд (ВАКС) у лютому та квітні 2026 року пом’якшував запобіжні заходи для Лабазюка, залишаючи лише два обов’язки та дозволяючи виїзд за кордон.

Механізм тінізації та регуляторний арбітраж на ринку тютюну

Головна небезпека обов’язкового квотування полягала у створенні легального юридичного прикриття для нелегального вирощування та обігу сировини. За оцінками експертів, співвідношення між офіційним та тіньовим вирощуванням тютюну в Україні досягає пропорції один до двадцяти.

Аналіз даних Державної митної служби України надає цій пропорції додаткової ваги. За словами голови ДМС Ореста Мандзія, митні органи практично не фіксують випадків ввезення тютюнової сировини поза митним контролем (нелегального імпорту). Це означає, що підпільні фабрики, які забезпечують величезний тіньовий ринок контрафактних сигарет, використовують виключно внутрішню сировину, вирощену всередині країни. За таких умов створення обов’язкової квоти на закупівлю українського тютюну легальними фабриками створює ідеальний інструмент регуляторного арбітражу.

Механізм роботи цієї схеми виглядає наступним чином. Агровиробник реєструє офіційне фермерське господарство і декларує незначну площу посівів тютюну. На папері він продає легальній фабриці 10 тонн сировини для виконання нею державної квоти. Проте фактичні площі посівів цього фермера, засіяні без належної реєстрації на присадибних ділянках одноосібників або орендованих землях, дають урожай у 200 тонн. Офіційні звіти демонструють абсолютну легальність діяльності. Натомість необлікований надлишок у 190 тонн безперешкодно транспортується на підпільні тютюнові виробництва.

Оскільки організатор має офіційний статус легального сільгоспвиробника та ліцензію на первинну переробку, будь-які перевірки Бюро економічної безпеки (БЕБ) чи податкових органів на дорогах або складах нейтралізуються пред’явленням легальних документів на транспортування нібито офіційно вирощеного тютюну.

Інфраструктурна готовність тіньового сектору до цієї схеми підтверджується регулярними викриттями БЕБ. В Одеській області правоохоронці ліквідували 16 нелегальних промислових теплиць та складів, вилучивши майже 56 тонн готової сировини. На Тернопільщині було ліквідовано підпільний цех, де виявили 18 тонн сушеного тютюну на суму 20 мільйонів гривень, до організації якого був безпосередньо залучений мешканець Хмельницької області, що вказує на прямий логістичний зв’язок із Хмельницьким аграрним центром схеми.

Порівняльний аналіз із корупційними схемами в інших галузях

Спроба легалізувати тіньові потоки тютюну через обов’язкові квоти повністю копіює вже відпрацьовані корупційні моделі регуляторного прикриття, які тривалий час функціонують у нафтохімічній та надрокористувальній галузях України.

У нафтохімічній галузі ключовим об’єктом маніпуляцій є біоетанол (зневоднений етиловий спирт із біомаси, код УКТ ЗЕД 2207 20 00 10). Ставка акцизного податку на етиловий спирт становить 133,31 гривні за літр. Для уникнення оподаткування біоетанол має пройти фізичну денатурацію на спеціальному обладнанні зі зміною коду УКТ ЗЕД на 2207 20 00 90, що звільняє його від акцизу (ставка 0 грн).

Схемні виробники лише на папері оформлюють перетворення біоетанолу на денатурований спирт, фіктивно списуючи його на виробництво технічних розчинників для нібито роздрібного продажу. Реальний неденатурований харчовий спирт безперешкодно постачається на нелегальні лікеро-горілчані заводи.

При цьому корупційний «тариф» складає близько 10% не від суми несплаченого акцизу (133,31 грн), а від валової виручки з продажу фіктивного розчинника. За середньої ціни розчинника 55 гривень за кілограм, відкат податківцям та контролерам становить 5,5 гривні з кожного кілограма. За оцінками в.о. голови Державної податкової служби Лесі Карнаух, втрати бюджету лише на цьому акцизному напрямку перевищують 5 мільярдів гривень щорічно.

У сфері видобутку бурштину застосовується схожа модель «легального даху». Надрокористувачі отримують за мінімальну плату ліцензії на геологічне вивчення бурштиноносних надр та дослідно-промислову розробку родовищ на термін 5 років. Замість наукового буріння шурфів, передбачених офіційними проєктами, ліцензіати розгортають масштабний нелегальний промисловий видобуток бурштину-сирцю за допомогою потужних гідравлічних мотопомп. Це призводить до катастрофічних екологічних наслідків.

Під час масштабних обшуків Нацполіції у Рівненській області було викрито схему під керівництвом Віктора Мельничука та за участю наукового керівництва Михайла Франчука, де під прикриттям офіційної геологорозвідки повністю знищено 50 гектарів родючого шару ґрунту та пошкоджено понад 700 дерев цінних порід, а з обігу вилучено 52 кілограми незаконно вимитого каміння.

У всіх трьох схемах — біоетаноловій, бурштиновій та тютюновій — простежується однакова логіка регуляторного прикриття: використання офіційного статусу як індульгенції від правоохоронного контролю для масштабного ухилення від сплати податків та отримання надприбутків.

Галузь промисловості	Офіційне юридичне прикриття	Реальна тіньова механіка	Фінансові та екологічні наслідки
Біоетанол	Виробництво екологічних добавок до палива та промислових розчинників.	Паперова денатурація спирту (зміна коду УКТ ЗЕД 2207 20 00 10 на 2207 20 00 90) та його виведення на ринок нелегального алкоголю.	Понад 5 млрд грн втрат державного бюджету щороку.
Бурштин	Геологічне вивчення надр та дослідно-промислова розробка родовищ.	Використання ліцензій як прикриття для нелегального намиву каміння мотопомпами без здачі звітності.	Знищення лісових масивів (кейс на Рівненщині: 50 га родючого ґрунту та 700 дерев знищено).
Тютюнова сировина	Підтримка вітчизняного фермерства та обов’язкове квотування використання локальної сировини.	Використання офіційного статусу для безперешкодного постачання необлікованих надлишків сировини (співвідношення 1:20) на тіньові сигаретні фабрики.	Зростання тіньового ринку сигарет, втрата контролю за обігом підакцизних товарів.

 Міжнародно-правовий та медико-екологічний контекст

Адміністративне стимулювання тютюнництва прямо суперечить міжнародним зобов’язанням України та базовим цілям сталого розвитку. Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ) Законом № 3534-IV від 15 березня 2006 року, яка наразі має статус чинного міжнародного договору.

Конвенція містить низку імперативних вимог, спрямованих на обмеження тютюнової індустрії та захист населення. Стаття 4 РКБТ ВООЗ визначає безумовний пріоритет охорони здоров’я людей та вимагає від держав сприяти поступовому скороченню вирощування тютюну. Стаття 17 закликає уряди до розвитку економічно стійких альтернативних методів ведення господарства, які мають повністю замінити тютюнництво в аграрному секторі. Стаття 18 зобов’язує держави забезпечувати належний захист довкілля та здоров’я людей від токсичних наслідків вирощування тютюну. Стаття 19 регулює питання цивільної та кримінальної відповідальності виробників, а Стаття 20 вимагає координації наукових досліджень та екологічного моніторингу альтернативних культур.

Просування законопроєктів № 13628 та № 14245 також прямо порушує статтю 4 національного Закону України № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», яка встановлює пріоритетність політики охорони здоров’я перед фінансовими та корпоративними інтересами суб’єктів господарювання тютюнової промисловості. Крім того, державна підтримка вирощування тютюну суперечить Цілям сталого розвитку (ЦСР) ООН, зокрема Цілі 3 (міцне здоров’я та благополуччя), Цілі 8 (гідна праця та економічне зростання), Цілі 12 (відповідальне споживання та виробництво) та Цілі 15 (збереження екосистем суші).

Окремої уваги заслуговують медико-соціальні ризики, пов’язані із процесом вирощування. Перенесення вирощування на присадибні ділянках селян створює загрозу масового ураження «хворобою зеленого тютюну» (Green Tobacco Sickness). Ця тяжка форма гострого нікотинового отруєння виникає внаслідок трансдермального всмоктування нікотину з вологого листя безпосередньо в кровотік робітників.

Кожен четвертий тютюновий фермер у світі страждає від цієї хвороби через відсутність належних засобів індивідуального захисту. Крім того, промислове вирощування тютюну супроводжується інтенсивним виснаженням родючих ґрунтів та масштабною вирубкою лісів для забезпечення вогневої сушки сировини, що поглиблює екологічну кризу в аграрних регіонах.

Рекомендації та заходи державного реагування

Для запобігання повторним спробам тіньового лобіювання та забезпечення стійкого захисту державних фінансів необхідно реалізувати низку системних кроків на національному рівні.

По-перше, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру разом із Державною податковою службою мають запровадити регулярний супутниковий моніторинг використання сільськогосподарських земель під технічні культури. Це дозволить виявляти нелегальні тютюнові плантації на ранніх стадіях вегетації рослин.

По-друге, необхідно встановити жорсткий державний нагляд за підприємствами первинної промислової переробки (ферментаційними заводами). Будь-яка діяльність з ферментації та сушки тютюнової сировини має підлягати ліцензуванню із обов’язковим встановленням на виробничих лініях засобів автоматичного вимірювання обсягів обробленої сировини.

По-третє, Міністерство фінансів України має забезпечити повну прозорість ланцюгів постачання тютюної сировини відповідно до вимог директив Європейського Союзу та Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами. Будь-які спроби впровадження обов’язкового адміністративного квотування мають автоматично відхилятися як такі, що суперечать євроінтеграційним зобов’язанням України та створюють умови для легалізації тіньових фінансових потоків.

Джерела, використані в матеріалі:

• Дані Державної митної служби України щодо відсутності фіксацій нелегального імпорту тютюнової сировини — заява голови ДМС Ореста Мандзія (дата уточнюється за офіційними релізами відомства).

• Матеріали Бюро економічної безпеки України про викриття нелегальних тютюнових виробництв в Одеській та Тернопільській областях (дати публікацій — протягом 2025–2026 років, конкретні пресрелізи доступні на офіційному сайті БЕБ).

• Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ), ратифікована Законом України № 3534-IV від 15 березня 2006 року — статті 4, 17, 18, 19, 20.

• Закон України № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів…» — стаття 4 щодо пріоритету охорони здоров’я.

• Антипремія «Золота коса-2025» — результати оприлюднені громадськими організаціями «Життя» та «Антикорупційний штаб» (повний список лауреатів та обґрунтування доступні на сайтах організацій).

• Оцінка в.о. голови ДПС Лесі Карнаух щодо втрат бюджету від біоетанолової схеми — понад 5 млрд грн щорічно (публічні виступи та коментарі профільним медіа).

• Матеріали Національної поліції України щодо викриття бурштинової схеми в Рівненській області (дані про 50 га знищеного ґрунту, 700 дерев, 52 кг вилученого каміння — офіційні релізи).

• Дані НАБУ та САП щодо обвинувачення Сергія Лабазюка у спробі надання неправомірної вигоди на суму понад 1 млрд грн — матеріали судових засідань ВАКС (лютий та квітень 2026 року).