Дмитро Коваленко, Ігор Мазепа та битва за 12 мільярдів кубів газу під Львовом

11 березня 2026 року броньований Range Rover з польськими номерами SK 695XS зупинили в Ужгороді, за два кілометри від словацького кордону. За кермом сидів Дмитро Коваленко. Детективи НАБУ проводили обшук. Неподалік ресторану «Кілікія». Саме так, із прив’язкою до конкретного закладу та польської реєстрації авто, верхівка багатомільярдної бізнес-імперії зіткнулася з українським правосуддям. Хоча сам Коваленко пізніше скаже, що він лише свідок, а затримання не було.

Це не просто епізод із кримінальної хроніки. Це момент, коли схема, вибудована роками, дала тріщину. Тріщину, крізь яку стало видно все: від сірих поставок російського вугілля до монополії на сіль і захоплення газових надр.

З чого насправді почалася ця історія. Не з Ужгорода, звісно.

Почати доведеться з Майницького газового родовища, що в Самбірському районі Львівської області. Шматок землі в 79 квадратних кілометрів. Ще в 1979-му там отримали перший промисловий приплив газу з глибини понад 3100 метрів. Запаси за категорією C1 тоді оцінили в 748 мільйонів кубів. Перспективні ресурси C2 — понад 12 мільярдів кубометрів. Цифра, від якої у будь-якого інвестора пересохне в роті. І держава, в особі «Укргазвидобування», у 2016 році від цієї цифри добровільно відмовилася. Олег Прохоренко та Олександр Романюк тоді керували компанією. Директором з видобутку працював Юрій Нагорняк.

Відмова держави — це завжди чийсь інтерес. Спецдозвіл № 4769 на геологічне вивчення та видобуток до 2036 року невдовзі отримало приватне ТОВ «Навігатор Комплект». Засновники — Олег Токар і родина Кунцяк. Потім права перенесли на дочку — ТОВ «Навігатор Майницьке». Почалася епоха спекулятивного арбітражу.

Як Concorde Capital зайшов у газову гру і чому вийшов із боєм

У січні 2021 року інвестиційна група Concorde Capital Ігоря Мазепи оголосила про вихід на ринок газовидобутку. Для придбання активу створили ТОВ «Села Енерджи». Акціонерами стали сам Мазепа з 40%, а також Іван Олійник та Олег Ведмідь — по 30% на брата. Але найцікавіше — крісло директора. Його зайняв Юрій Нагорняк. Той самий колишній профільний директор «Укргазвидобування», який чудово знав геологічні характеристики Майницької площі ще з державних часів. Людина, яка приймала рішення про відмову від активу, пересіла в крісло керівника приватної структури, яка цей актив купувала. Класика.

«Села Енерджи» домовилася про купівлю 100% ТОВ «Навігатор Майницьке» у «Навігатор Комплект». Базовий платіж — 1,8 мільйона доларів. Плюс бонус, прив’язаний до комерційних результатів буріння першої глибокої свердловини та до ринкової ціни газу на момент здачі об’єкта.

Конфлікт спалахнув після незалежного геологічного аудиту, замовленого покупцем. Аудит показав, що реальні запаси значно нижчі за заявлені продавцем. У внутрішніх звітах «Навігатор Комплект» світилася цифра в понад 3,9 мільярда кубів. Державний баланс відображав 748 мільйонів. Розбіжність у п’ять разів. Мазепа зажадав перегляду вартості. Продавці звинуватили структуру Мазепи в навмисному саботажі бурових робіт, щоб не платити бонус.

Далі — суди. У грудні 2022-го «Села Енерджи» подала позов до Господарського суду Києва, намагаючись визнати недійсними окремі положення договору. У квітні 2023-го в партнерів Мазепи пройшли масові обшуки. Вилучили комп’ютери, первинні фінансові документи, особисті заощадження. Ігор Мазепа публічно називав це силовим втручанням у господарський спір, де він сам був свідком.

Крапку в цій війні поставили тільки в січні 2025 року. Мирова угода. «Села Енерджи» повернуло 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» назад Олегу Токарю. Верховний Суд закрив провадження. Concorde Capital вийшов із гри. Здавалося б, фінал. Але справжній бенефіціар лише з’явився на сцені.

Офшорний транзит і династія Коваленків

У лютому 2025 року структура власності «Навігатор Майницьке» змінилася кардинально. 83,7% статутного капіталу перейшло до кіпрської Afki Investments Ltd, зареєстрованої в Нікосії ще у 2018 році. Кінцевий бенефіціар — Данило Коваленко, син Дмитра Коваленка. Олег Токар зберіг за собою міноритарні 16,22%.

Схема дозволила уникнути процедури погодження зміни бенефіціарів у Державній службі геології та надр. Купівля стратегічних надр пройшла через вторинний ринок корпоративних прав, через кіпрський офшор. Без перевірки походження капіталу. Регулятор просто не побачив зміни хазяїна.

Нові власники одразу заявили про інвестиційні плани. У травні 2026 року «Навігатор Майницьке» опублікувало проєктну документацію на будівництво газопроводу довжиною 13 кілометрів для інтеграції з магістральною системою «Комарно — Держкордон». Одночасно структури Коваленка зайшли в засновники сервісної компанії «Навігатор Інвест» і почали переговори про поглинання бурового оператора «Навігатор Комплект». Монополізація повного циклу — від буріння до збуту газу.

Але на які гроші все це куплено?

Вугільний слід із кантону Цуг

Відповідь лежить у Швейцарії. Adelon AG, трейдер із кантону Цуг. Матеріали розслідування детективного бюро Absolution вказують, що саме ця компанія сформувала базовий капітал Коваленка.

Adelon AG була глибоко інтегрована в поставки вугілля з РФ. Головний контрагент — ТОВ «МелТЕК», що належить російському мільярдеру Костянтину Струкову. За 2021–2022 роки Adelon закупила у «МелТЕК» вугілля більш ніж на 87 мільйонів доларів. Плюс додаткові обсяги від «Сибенергоугля» та «Сибпромнадра». Сумарно — понад 100 мільйонів доларів, сплачених російським видобувним компаніям. І це не зупинилося 24 лютого 2022-го. Митні накладні фіксують відвантаження до Південної Кореї 22 та 25 серпня 2022 року. Інвойс від 12 липня 2022-го — на поставку вугілля білоруській «Еккойл Кемікл». Цей білоруський контрагент фігурує в українському кримінальному провадженні № 22019000000000121 за фактом незаконних поставок вугілля з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Більше того, з листопада 2019 року діяла схема «перерваного імпорту». Вугілля з окупованих територій Донбасу оформлювалося як куплене в Сибіру та транспортоване до Швейцарії. Фактично воно розвантажувалося на українських державних ТЕС — Зміївській та Трипільській, що належать ПАТ «Центренерго». Для обходу санкцій використовували дубайську структуру Azurit DWC-LLC, номінально записану на громадянина Румунії.

На внутрішньому ринку України група Коваленка працювала через «Інтеркоалтрейдинг» та «Коалтрейдіндастр». У квітні 2023-го Господарський суд Дніпропетровської області відкрив контрольоване банкрутство «Інтеркоалтрейдинг». Adelon AG заявила кредиторські вимоги до своєї ж доньки на 162 мільйони гривень. Державна податкова служба — на 2,4 мільйона. За відсутності майна в банкрута чотири лоти боргових зобов’язань на 53,34 мільйона гривень продали за 69 тисяч гривень на користь ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”». Оформлена вона на підставну особу — Сергія Саприкіна. Борги перед бюджетом фактично списані. Активи перерозподілені.

Сіль, зерно та скло: як вугільні гроші перетворюються на українські активи

Капітал, акумульований на рахунках Adelon AG, пішов в українську економіку широким фронтом.

Агрохолдинг «Гранова». Створений у 2023 році через кіпрську Afex Investments Ltd, бенефіціар — Данило Коваленко. Куплені «Грейн Термінал», «Оверфуд» та «Аграрна елеваторна компанія». Сукупний дохід за 2024 рік — понад 11 мільярдів гривень. До структури входять «Гранова Прилуки», «Гранова Краснопавловка», «Гранова Миргород», «Гранова Україна». Колишній директор Adelon AG В’ячеслав Мелентьєв — співзасновник «Гранова Україна». 77% цієї компанії володіє Сергій Тиглій, який, за даними правоохоронців, очолює особисту охорону Дмитра Коваленка.

Цикл закольцьований. Основний покупець українського зерна — Adelon AG. Один лише контракт на поставку кукурудзи до Єгипту у 2024 році дав групі 42,37 мільйона доларів. А тепер ключова деталь. У порту «Чорноморськ» стандартний державний тариф на перевалку зерна — 10 доларів за тонну. Для компанії Коваленка він становить 2,5 долара. Різниця, яка або робить бізнес золотим, або є прямим доказом корупційної змови з керівництвом порту.

Технічна сіль. Після зупинки «Артемсолі» група Коваленка миттєво зайняла дефіцитний ринок. У грудні 2023-го зареєстровано ТОВ «Солт Індастрі», засновник — Afex Investments Ltd. Директором призначено Віктора Юріна, колишнього керівника «Артемсолі». Схема проста: судна везуть зерно до Єгипту, зворотним рейсом — єгипетську кам’яну сіль. За 2024–2025 роки «Солт Індастрі» виграла 68 із 73 державних тендерів на загальну суму понад 134 мільйони гривень. Чистий дохід за перший рік — 190,5 мільйона гривень. Фактична монополія.

Індустріальний парк «Енерджі Груп». Свалява, Закарпаття. За підтримки Сергія Гайдая, колишнього голови Луганської ОВА, а згодом керівника Мукачівської РДА, Свалявська міськрада без конкурсу передала ТОВ «ВДЛ» в оренду на 35 років понад 10 гектарів землі комунальної власності. На цій території Коваленко задекларував понад 100 мільйонів гривень інвестицій у скляний завод «Енерджі Глас Технолоджис». І зареєстрував там же низку супутніх фірм.

Що знайшли правоохоронці і чому система мовчала

Операція НАБУ біля ресторану «Кілікія» — частина розслідування за фактом виведення та легалізації понад 5,8 мільйона доларів від експортних операцій із зерном через порти Одеської області.

Бюро економічної безпеки паралельно веде справу про ухилення від сплати податків холдингом «Гранова». Схема — афілійовані елеватори купували зерно у фермерів за готівку, не відображаючи в обліку. Виявлено реалізацію 1,28 тисячі тонн необлікованої кукурудзи через «Гранова Україна». Для легалізації продукції ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» виписало фіктивну накладну на 9 мільйонів гривень, включаючи 1,12 мільйона ПДВ. Загалом із серпня 2023 по червень 2024 року через цей завод на холдинг «Гранова» оформили 14,1 тисячі тонн зерна сумнівного походження на суму 83,5 мільйона гривень. Зерно експортували до 12 країн через порти Ізмаїла, Чорноморська, Південного та Одеси. Без сплати митних зборів і повернення валютної виручки.

Дмитро Коваленко заперечує статус затриманого і говорить про співпрацю зі слідством як свідок у справі 2025 року. Його юристи завалили українські медіа позовами про захист ділової репутації, вимагаючи спростувати зв’язок із закупівлями вугілля в РФ та фінансуванням сепаратизму. Захисна теза — створення понад 200 робочих місць на закарпатському заводі.

Але експерти Міжнародного валютного фонду у звіті за 2025 рік та аналітики Ініціативи прозорості видобувних галузей вказують на системну діру в українському законодавстві. Державна служба геології та надр не має інструментів автоматизованого моніторингу зміни кінцевих власників ліцензій, коли корпоративні права продаються через іноземні офшори на вторинному ринку. Не змінюєш запис в українському реєстрі — регулятор тебе не бачить. Капітал з операційними зв’язками з РФ встановлює контроль над стратегічними енергоресурсами України під час повномасштабної війни.

Газопровід на 13 кілометрів спроєктовано. 20 нових свердловин у планах. 12 мільярдів кубів перспективних ресурсів чекають буріння.

От тільки капітал для цього буріння пройшов через вугільні контракти з російським мільярдером, білоруські інвойси після вторгнення і банкрутство з втратою держбюджетом десятків мільйонів гривень. І це не оціночне судження. Це митні накладні. Судові реєстри. Дані державного балансу корисних копалин.

Схема капіталізації офшорних мереж в енергетичному та аграрному секторах України: розслідування діяльності Дмитра Коваленка та корпоративного конфлікту навколо Майницького родовища

Події 11 березня 2026 року, коли на відстані двох кілометрів від українсько-словацького кордону в Ужгороді, поблизу ресторану «Кілікія», детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) провели спеціальну операцію із зупинки та обшуку броньованого автомобіля Range Rover чорного кольору з польською реєстрацією SK 695XS, стали публічним проявом масштабного розслідування. За кермом автомобіля перебував відомий дніпровський бізнесмен Дмитро Коваленко, який на той момент сконцентрував під своїм контролем один із найперспективніших газовидобувних активів Західної України. Ця процесуальна дія підсумувала багаторічну приховану еволюцію капіталу, отриманого від торгівлі російськими енергоресурсами, та його подальшу легалізацію через купівлю стратегічних надр, аграрної інфраструктури та комунальної власності.

Майницьке газове родовище у Львівській області, яке опинилося в епіцентрі затяжних корпоративних воєн столичних інвестбанкірів та офшорних холдингів, є класичним прикладом того, як системні прогалини в державному регулюванні дозволяють іноземному капіталу з токсичним походженням безперешкодно інтегруватися в критичні сектори національної економіки.

Державна відмова та геолого-технічний потенціал Майницької площі

Майницька газова площа (Майницький блок Залужанського газоконденсатного родовища) розташована в Самбірському районі Львівської області. Геологічно ця структура належить до Крукеницької підзони Більче-Волицької зони Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Перший промисловий приплив природного газу з відкладів нижнього сармату на глибині понад 3100 метрів тут зафіксували ще в 1979 році, що підтвердило значний потенціал структури ще за радянських часів.

Протягом тривалого часу розвідку та балансовий облік цієї ділянки площею 79 квадратних кілометрів здійснювало державне АТ «Укргазвидобування». Однак у 2016 році державний монополіст офіційно відмовився від подальшої розробки та промислової експлуатації Майницького блоку. На той момент ключові керівні посади в компанії обіймали Олег Прохоренко та Олександр Романюк, а директором з видобутку працював Юрій Нагорняк.

Внаслідок цього рішення держава добровільно вивела зі свого балансу ділянку із підтвердженими запасами природного газу категорії C1 в обсязі 748 мільйонів кубічних метрів та перспективними ресурсами категорії C2, які оцінювалися у понад 12 мільярдів кубічних метрів. Невдовзі після державної відмови спеціальний дозвіл № 4769 на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобуток вуглеводнів терміном дії до квітня 2036 року отримала приватна компанія ТОВ «Навігатор Комплект», засновниками якої виступили Олег Токар та родина Кунцяк. Згодом ліцензійні права були переоформлені на створене дочірнє підприємство — ТОВ «Навігатор Майницьке». Цей актив тривалий час не розроблявся, перетворившись на об’єкт спекулятивного фінансового арбітражу, за який велася боротьба між різними групами впливу, включаючи екснардепів Віталія Данілова та Ігоря Котвіцького.

Геолого-технічний параметр	Показник за державним балансом (ДКЗ України)	Показник за внутрішнім геологічним аудитом ліцензіата	Статус та заплановані інфраструктурні показники
Загальна площа ділянки	79 кв. км	79 кв. км	Діє спецдозвіл № 4769 до 27.04.2036 року
Балансові запаси (категорія C1)	748 млн куб. м	3 921 млн куб. м	Потребує буріння оціночно-експлуатаційних свердловин
Перспективні ресурси (категорія C2)	12,1 млрд куб. м	Понад 12 млрд куб. м	Проектна глибина нових свердловин становить 3350 м
Супутні корисні копалини	Конденсат не обліковувався	Близько 12 тис. тонн конденсату	Передбачено будівництво газопроводу довжиною 13 км
Діюча інфраструктура	1 пошукова свердловина	1 свердловина (діюча)	Планується буріння від 8 до 20 нових свердловин

Хронологія корпоративного протистояння: Concorde Capital проти ТОВ «Навігатор Комплект»

У січні 2021 року інвестиційна група Concorde Capital під керівництвом Ігоря Мазепи оголосила про вихід на ринок газовидобутку. Для придбання профільного активу було створено консорціум ТОВ «Села Енерджи», акціонерами якого стали Ігор Мазепа (40%), Іван Олійник (30%) та Олег Ведмідь (30%). Директором нової компанії призначили Юрія Нагорняка — того самого колишнього профільного директора «Укргазвидобування», який безпосередньо знав геологічні характеристики Майницької площі з часів її перебування в державній власності. Таким чином, колишній державний менеджер фактично очолив приватну структуру, що скуповувала раніше відчужений державний актив.

ТОВ «Села Енерджи» уклало договір купівлі-продажу 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» у первісного власника — ТОВ «Навігатор Комплект». Угода загальною вартістю 1,8 мільйона доларів США базового платежу передбачала виплату додаткового бонусного траншу. Цей бонус був безпосередньо прив’язаний до комерційних результатів буріння першої глибокої свердловини та ринкових цін на природний газ в Україні на момент здачі об’єкта.

Конфлікт між сторонами спалахнув після завершення незалежного геологічного аудиту, замовленого покупцем. Аудит показав, що реальні запаси газу на родовищі є суттєво нижчими за показники, які декларував продавець. У внутрішніх геологічних звітах «Навігатор Комплект» фігурувала цифра у понад 3,9 мільярда кубічних метрів, тоді як державний баланс відображав лише 748 мільйонів кубічних метрів. П’ятиразова розбіжність стала підставою для Concorde Capital вимагати радикального перегляду вартості корпоративних прав. Продавці у відповідь звинуватили структуру Мазепи у навмисному саботажі бурових робіт з метою створення штучних умов для невиплати погодженої бонусної частини.

У травні 2022 року ТОВ «Села Енерджи» направило продавцям проект додаткової угоди про призупинення всіх фінансових та операційних зобов’язань до моменту завершення воєнного стану. Оскільки компромісу досягнуто не було, конфлікт перейшов у судову площину. У грудні 2022 року «Села Енерджи» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними окремих положень договору купівлі-продажу (справа № 910/13048/22). Судові процеси супроводжувалися тиском правоохоронних органів: у квітні 2023 року за ініціативою продавця відбулися масові обшуки в будинках партнерів Ігоря Мазепи в Київській та Львівській областях, під час яких було вилучено комп’ютерну техніку, первинні фінансові документи та особисті заощадження. Ігор Мазепа публічно кваліфікував ці дії як силове втручання в господарський спір, де сам він перебував у статусі свідка.

Паралельно ТОВ «Навігатор Комплект» в особі генерального директора Р. Я. Кунцяка подало дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя на дії судді Північного апеляційного господарського суду Л. В. Кропивної, яка розглядала апеляційну скаргу у справі № 910/13048/22. Лише в січні 2025 року сторони уклали позасудову мирову угоду, за якою ТОВ «Села Енерджи» повернуло 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» власнику ТОВ «Навігатор Комплект», а провадження у справі № 910/13048/22 було остаточно закрито Верховним Судом. Станом на 29 січня 2025 року кінцевим бенефіціаром компанії в реєстрах знову став Олег Токар.

Офшорна реструктуризація та інтеграція капіталу династії Коваленків

Повернення газового активу Олегу Токарю виявилося юридичним містком для його негайної передачі новому інвестору. Уже в лютому 2025 року структура власності ТОВ «Навігатор Майницьке» зазнала кардинальних змін: контроль над 83,7% статутного капіталу перейшов до кіпрської офшорної компанії Afki Investments Ltd, зареєстрованої в Нікосії ще у 2018 році. Кінцевим бенефіціарним власником цього офшору є Данило Коваленко — син дніпровського бізнесмена Дмитра Коваленка. Попередній власник Олег Токар зберіг за собою міноритарну частку в розмірі 16,22% через ТОВ «Навігатор Комплект».

Етап транзакції	Дата реалізації	Юридичний механізм	Кінцевий бенефіціарний статус
Первинний продаж	Січень 2021 року	Купівля 100% часток за $1,8 млн базового платежу	ТОВ «Села Енерджи» (Ігор Мазепа та партнери)
Судовий конфлікт	2022–2024 роки	Позови про визнання умов недійсними (справа № 910/13048/22)	Корпоративні права заблоковані судовими спорами
Мирове врегулювання	23 січня 2025 року	Повернення 100% часток ліцензіата первісному власнику	Олег Токар (через ТОВ «Навігатор Комплект»)
Офшорний транзит	Лютий 2025 року	Викуп 83,7% часток кіпрським офшором Afki Investments Ltd	Данило Коваленко (династія Коваленків)

Проведення операції через придбання часток у кіпрському офшорі дозволило новим власникам уникнути процедури погодження зміни бенефіціарів у Державній службі геології та надр України. Тобто купівля стратегічних надр відбулася безпосередньо через вторинний ринок корпоративних прав без належної перевірки походження інвестиційного капіталу державними регуляторними органами.

Нові бенефіціари одразу заявили про масштабні інвестиційні плани. У травні 2026 року ТОВ «Навігатор Майницьке» оприлюднило проектну документацію на будівництво міжпромислового газопроводу протяжністю 13 кілометрів, який має інтегрувати родовище з магістральною системою «Комарно — Держкордон» для безпосередньої здачі видобутого ресурсу в газотранспортну мережу України. Одночасно структури Коваленка увійшли до складу засновників сервісної компанії ТОВ «Навігатор Інвест» та ініціювали переговори щодо повного поглинання бурового оператора ТОВ «Навігатор Комплект», що свідчить про спробу монополізації повного циклу — від буріння до збуту газу.

Вугільний арбітраж: швейцарська Adelon AG та зв’язки з російськими енергетичними гігантами

Найбільший суспільний та правоохоронний резонанс викликає походження капіталу, використаного для фінансування української експансії родини Коваленків. Матеріали розслідування детективного бюро Absolution вказують на те, що базовий фінансовий потік Дмитра Коваленка сформований за рахунок швейцарського трейдера Adelon AG, зареєстрованого у швейцарському кантоні Цуг.

Аналіз баз митної статистики підтверджує глибоку інтеграцію Adelon AG у ланцюги постачання вугілля з Російської Федерації:

• Контракти з ТОВ «МелТЕК»: Протягом 2021–2022 років швейцарська компанія Коваленка виступала найбільшим покупцем кам’яного вугілля у російської структури «МелТЕК», яка належить російському мільярдеру Костянтину Струкову. Сума імпорту за цим напрямком перевищила 87 мільйонів доларів США.
• Інші російські постачальники: Додаткові обсяги вугілля імпортувалися від російських видобувних компаній ТОВ «Сибенерговугілля» та ТОВ «Сибпромнадра», що збільшило сукупний обсяг закупівель російського вугілля швейцарським трейдером до понад 100 мільйонів доларів США.
• Торгівля під час війни: Поставки російського вугілля на адресу Adelon AG продовжувалися після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну щонайменше до кінця серпня 2022 року. Зокрема, зафіксовано митні накладні на відвантаження вугілля до Південної Кореї від 22 та 25 серпня 2022 року, а також інвойс від 12 липня 2022 року на поставку вугілля між Adelon AG та білоруською компанією «Еккойл Кемікл». Білоруський контрагент безпосередньо фігурує в українському кримінальному провадженні № 22019000000000121, порушеному за фактом незаконних поставок вугілля з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей (ОРДЛО).

Крім того, швейцарська Adelon AG використовувала складну схему «перерваного імпорту», яка діяла з листопада 2019 року. Вугілля, що видобувалося на окупованих територіях Донбасу, оформлювалося як нібито придбане в російському Сибіру та транспортувалося до Швейцарії, проте фактично розвантажувалося на українських державних ТЕС (Зміївській та Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго»). Для обходу міжнародних санкцій та приховування реальних бенефіціарів вугілля з РФ реалізовувалося через дубайську офшорну структуру Azurit DWC-LLC, номінально зареєстровану на громадянина Румунії. Коваленко також був тісно пов’язаний з офшорами Plaimp SFP Limited (ОАЕ) та Bremer International Limited (Британські Віргінські Острови), а також контролював компанію «Уголь Трейд» у Луганську, ліквідовану лише у 2025 році.

На внутрішньому ринку України група Коваленка оперувала через ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» та ТОВ «Коалтрейдіндастрі». У квітні 2023 року Господарський суд Дніпропетровської області в межах справи № 904/936/23 відкрив процедуру контрольованого банкрутства «Інтеркоалтрейдинг». У межах цього процесу Adelon AG заявила кредиторські вимоги до власної дочірньої структури на суму 162 мільйони гривень, тоді як державна податкова служба заявила вимоги на 2,4 мільйона гривень. Через відсутність майна у боржника чотири лоти боргових зобов’язань на суму 53,34 мільйона гривень були продані на безконкурентних торгах за 69 тисяч гривень на користь ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”». Ця компанія оформлена на підставну особу Сергія Саприкіна, що дозволило фактично списати борги перед державним бюджетом та легалізувати перерозподіл активів.

Диверсифікація капіталу в Україні: агрохолдинг «Гранова», соляна монополія та девелопмент

Акумульовані на рахунках Adelon AG доходи від торгівлі російським та окупованим вугіллям стали фінансовою базою для створення диверсифікованого холдингу в Україні.

Агропромисловий холдинг «Гранова»

У 2023 році через кіпрську структуру Afex Investments Ltd (бенефіціар — Данило Коваленко) були придбані українські активи «Грейн Термінал», «Оверфуд» та «Аграрна елеваторна компанія». На їхній базі створено бренд «Гранова», чий сукупний дохід за 2024 рік перевищив 11 мільярдів гривень. До складу холдингу також входять ТОВ «Гранова Прилуки», ТОВ «Гранова Краснопавловка», ТОВ «Гранова Миргород» та ТОВ «Гранова Україна».

Колишній директор швейцарської Adelon AG В’ячеслав Мелентьєв одночасно є співзасновником ТОВ «Гранова Україна», а 77% цієї компанії належить Сергію Тиглію, який, за даними правоохоронців, очолює службу особистої охорони Дмитра Коваленка. Холдинг використовує закритий логістичний цикл: основним покупцем українського зерна виступає Adelon AG. Лише один контракт із постачання кукурудзи до Єгипту у 2024 році приніс групі 42,37 мільйона доларів США.

При цьому «Гранова» отримала унікальні преференції у морському порту «Чорноморськ». У той час як для всіх конкурентів діє стандартний державний тариф на перевалку зерна у розмірі 10 доларів за тонну, компанія Коваленка сплачує лише 2,5 долара за тонну, що свідчить про наявність ознак корупційної змови з керівництвом порту.

Монополізація ринку технічної солі

Після зупинки державного підприємства «Артемсіль» унаслідок бойових дій, група Коваленка оперативно зайняла дефіцитний ринок технічної солі для дорожніх служб. У грудні 2023 року було зареєстровано ТОВ «Солт Індастрі» (засновник — Afex Investments Ltd), директором якого призначили Віктора Юріна, колишнього керівника ДП «Артемсіль».

Використовуючи зворотні рейси суден, що доставляли зерно до Єгипту, компанія налагодила масовий імпорт єгипетської кам’яної солі в Україну. За період 2024–2025 років ТОВ «Солт Індастрі» виграло 68 із 73 державних тендерів на загальну суму понад 134 мільйони гривень, а чистий дохід компанії за перший рік роботи склав 190,5 мільйона гривень, що забезпечило групі фактичну монополію в секторі.

Індустріальний парк «Енерджі Груп»

У Сваляві на Закарпатті за підтримки колишнього голови Луганської обласної військової адміністрації, а згодом голови Мукачівської РДА Сергія Гайдая, Свалявська міська рада без проведення конкурсу передала підконтрольному Дмитру Коваленку ТОВ «ВДЛ» в оренду на 35 років понад 10 гектарів землі комунальної власності.

На цій території створено індустріальний парк «Енерджі Груп» (керуюча компанія — ТОВ «Концепт Ріел Естейт»). Коваленко задекларував понад 100 мільйонів гривень інвестицій у будівництво скляного заводу «Енерджі Глас Технолоджис», а також зареєстрував там супутні фірми «Так Енерджі Груп» та «Генератор Енерго».

Правоохоронний супровід та державні регуляторні прогалини

Спеціальна операція НАБУ біля ресторану «Кілікія» в березні 2026 року є частиною комплексного розслідування діяльності бізнес-групи. Кримінальне провадження НАБУ стосується фактів виведення та легалізації (відмивання) понад 5,8 мільйона доларів США, отриманих від незаконних експортних операцій із зерном через порти Одеської області.

Водночас Бюро економічної безпеки (БЕБ) розслідує ухилення від сплати податків холдингом «Гранова». За версією слідства, афілійовані елеватори купували зерно у фермерів за готівку без відображення в обліку. Зокрема, на ТОВ «Гранова Україна» було виявлено реалізацію 1,28 тисячі тонн необлікованої кукурудзи. Для легалізації продукції ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» виписало фіктивну накладну на 9 мільйонів гривень (включаючи 1,12 мільйона гривень ПДВ). Усього за цією схемою у період з серпня 2023 по червень 2024 року через цей завод на адресу холдингу «Гранова» було оформлено 14,1 тисячі тонн зерна сумнівного походження на загальну суму 83,5 мільйона гривень, яке експортували до 12 країн через порти Ізмаїла, Чорноморська, Південного та Одеси без сплати мит і повернення валютної виручки в країну.

Дмитро Коваленко заперечує факт свого затримання, зазначаючи, що перебуває в статусі свідка у справі 2025 року та співпрацює зі слідством. Його юристи подали серію позовів про захист ділової репутації проти українських медіа, вимагаючи спростувати зв’язок із закупівлями вугілля в РФ та фінансуванням сепаратизму. Як захисний аргумент бізнесмен використовує тезу про створення понад 200 робочих місць на закарпатському скляному заводі.

Проте аналітики Міжнародного валютного фонду (МВФ) у звіті за 2025 рік та експерти Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) наголошують, що цей випадок підтверджує наявність системних прогалин в українському законодавстві. Наразі Державна служба геології та надр України не має інструментів автоматизованого моніторингу зміни кінцевих власників ліцензій у разі продажу корпоративних прав через іноземні офшори на вторинному ринку. Це створює критичні загрози національній безпеці, дозволяючи капіталу з операційними зв’язками з Російською Федерацією встановлювати контроль над стратегічними енергетичними ресурсами України під час війни.

Джерела, використані під час підготовки розслідування

Матеріали досудового розслідування НАБУ щодо легалізації понад $5,8 млн від експорту зерна (дані оперативних зведень, березень 2026); Реєстр судових рішень України — справа № 910/13048/22 за позовом ТОВ «Села Енерджи» до «Навігатор Комплект», а також справа № 904/936/23 про банкрутство «Інтеркоалтрейдинг» (дати слухань 2022–2025); Дані державного балансу запасів корисних копалин ДКЗ України по Майницькому блоку (категорії С1 та С2); Внутрішні геологічні звіти ТОВ «Навігатор Комплект», оприлюднені в судових засіданнях (розбіжність запасів у 5 разів); Митна статистика РФ та інвойси Adelon AG за 2021–2022 роки, включно з відвантаженнями після 24 лютого 2022 року (джерело — Absolution Detective Bureau); Звіт Міжнародного валютного фонду за 2025 рік у частині аналізу регуляторних ризиків українського ринку надр; Дані платформи ProZorro про тендери ТОВ «Солт Індастрі» (68 перемог із 73 тендерів, сума понад 134 млн грн).