Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження № 72025001420000026 у березні 2025 року. Стаття — 191 ч. 5 Кримінального кодексу. Розтрата державних коштів в особливо великих розмірах під час війни. І йдеться там не про якісь абстрактні схеми на тендерах для тилових потреб. Йдеться про двигуни для морських безпілотників. Про ті самі Magura, якими ЗСУ потопили значну частину російського Чорноморського флоту.
На них теж заробляли. Причому заробляли люди, чий зв’язок із Росією задокументовано роками.
Загальна сума контрактів, які фігурують у справі — понад 720 мільйонів гривень. Левова частка пішла через Держспецзв’язку: 460 мільйонів. Ще 260 мільйонів — через Агентство оборонних закупівель. Прокладкою слугувала польсько-турецька компанія DEEP MATTER ZOO. Її роль — не технічна, не логістична. Суто бухгалтерська. Через неї реальна ринкова ціна комплектуючих зростала на 250–300 відсотків ще до перетину українського кордону.
А далі вмикався стандартний механізм. П’ять українських компаній, формально між собою не пов’язаних, додавали до цієї вже роздутої вартості законні 25% так званої воєнної надбавки. Формально все чисто. Документи в порядку. Тендери виграно.
Але держава платила за двигун не 110 доларів, а 370. За контролер управління — не 165, а 588. Простий підрахунок: лише на цих двох позиціях переплата склала близько 39 мільйонів гривень. Це бюджетні кошти. Це гроші, які могли піти на додаткові дрони, на засоби РЕБ, на амуніцію. А пішли вони на маржу структурам, які ведуть до однієї конкретної людини.
Сеяр Османович Куршутов.
П’ять фірм, один центр управління і жодного випадкового прізвища
Пан Куршутов не підписує накази. Його немає серед засновників. Він не фігурує в тендерній документації. Це й не потрібно, коли на ключових позиціях розставлені перевірені люди.
Основний імпортер — ТОВ «Арес». Засновниця і керівниця — Катерина Любчик. Вона ж дружина Куршутова. В офіційних реєстрах цього не приховано, просто це ніхто не перевіряв на етапі допуску до державних контрактів на сотні мільйонів гривень.
Далі — ТОВ «Ге Технолоджи». Керівником значиться Ігор Кіч. Це юрист Любчик. Поруч із ним — Гліб Лобов, давній діловий партнер Куршутова, відомий ще з часів роботи на сірому імпорті.
ТОВ «Євро Таннелс» очолює Тарас Коломієць. Він же — бізнес-партнер Куршутова з багаторічним стажем спільної діяльності. Саме ця компанія отримала статус резидента «Дія.City» з відповідними податковими преференціями. Тобто держава не лише платила завищену ціну за комплектуючі, а ще й надавала податкові пільги структурі, яка цим займалася.
ТОВ «Коляда КА» на чолі з Романом Коломійченком — соратником Коломійця і Куршутова. І нарешті ТОВ «Флайтех Україна» — технічний гравець для дроблення лотів на тендерах, щоб уникнути порогу, за яким починається прискіпливіша перевірка.
Усі п’ять юридичних осіб діяли скоординовано. Не як конкуренти. Як єдина мережа.
Слідство БЕБ вважає, що приблизно чверть від націнки розподілялася всередині цієї групи як неформальний управлінський податок. Решта осідала на закордонних рахунках. Схема не нова. Але те, що вона працювала у сфері постачання двигунів для ударних морських безпілотників — це вже виходить за межі звичайної корупції.
Це пряма загроза національній безпеці.
Російський паспорт, кримський слід і санкції, які зняли
Тут треба відмотати назад. Куршутов народився 14 травня 1988 року в Кишиневі. Кримський татарин за походженням. До 2014 року жив у Криму. Коли почалася анексія, переїхав до Києва.
Але вже 24 червня 2014 року — менш ніж через три місяці після захоплення півострова — отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Не просто отримав. Оформив російський ІПН. Зафіксовано його регулярні поїздки до окупованого Криму через російський кордон. Це задокументовано в матеріалах СБУ. Це не здогадки і не припущення.
Сам Куршутов називає той паспорт фальшивкою. Але Служба безпеки на підставі цих даних ініціювала позбавлення його українського громадянства. У вересні 2022 року Володимир Зеленський підписав відповідний указ. Куршутов на той момент уже перебував у Відні.
У квітні 2021 року він потрапив до санкційного списку РНБО як один із топ-контрабандистів України. Формулювання офіційне: «особа, причетна до організації тіньових імпортних потоків». А в жовтні 2024-го санкції зняли. Просто закінчився трирічний термін дії.
СБУ мотивувала це тим, що проблема контрабанди в умовах війни нібито «частково втратила актуальність». Це офіційна позиція. Вона викликала шквал критики з боку журналістів-розслідувачів і громадських активістів. Георгій Тука, колишній голова Луганської ОВА і людина, яка предметно займалася цим кейсом, назвав ситуацію абсурдною.
Справді. Людина з російським паспортом, яку позбавили українського громадянства через зв’язки з РФ, продовжує контролювати постачання комплектуючих для ЗСУ. Дистанційно. З Відня. Через дружину і перевірених партнерів. І держава знімає з неї санкції.
Це не парадокс. Це системна вада перевірки кінцевих бенефіціарів у сфері оборонних закупівель.
Zielinski & Rozen: мило з російським корінням для української армії
Історія з милом — окремий сюжет, який на перший погляд виглядає майже комічно. Елітне парфумоване мило Zielinski & Rozen. Позиціонується як ізраїльський преміум-бренд. Постачалося для потреб ЗСУ на Сумському і Східному напрямках. Подавалося як гуманітарна допомога від відомого виробника.
Розслідування СБУ показало інше.
Права на торгову марку спочатку належали російському ТОВ. У структурі власності ізраїльської Zielinski & Rozen Export Ltd. значаться громадяни РФ. Засновник бренду Ерез Розен має активний російський податковий номер. Частина продукції, яка продавалася в Україні та постачалася армії навіть після лютого 2022 року, мала пряме фабричне маркування «Зроблено в Росії».
СБУ встановила: гроші за це мило йшли до бюджету країни-агресора.
А тепер ключове. Ексклюзивним представником Zielinski & Rozen в Україні є Катерина Любчик. Та сама. Дружина Куршутова. Слідство вважає, що фактичним бенефіціаром української франшизи бренду є сам Куршутов. Він же забезпечував просування цієї продукції через свої медійні ресурси і лобістські контакти.
Схема: російський виробник — ізраїльська вивіска — українська дружина підсанкційного контрабандиста — постачання до ЗСУ. На виході — російський бюджет отримує відрахування з продажів, а родина Куршутова заробляє на дистрибуції.
Це не бізнес. Це навіть не сіра зона. Це пряма фінансова взаємодія з державою-агресором під час війни.
Telegram-імперія: «Джокер», «Тёмный рыцарь» і «Труха»
Коли у 2023 році волонтер Сергій Стерненко разом із новою командою Міноборони почав реформувати систему закупівель БПЛА, на нього миттєво вилилися потоки бруду. Замовний характер атак був очевидним. Стерненко прямо звинуватив Куршутова у замовленні цієї кампанії.
Мета була зрозумілою: зберегти вплив фірм-прокладок на оборонні тендери. Реформа загрожувала прибрати зайву ланку між виробником і армією. Ту саму ланку, яка забезпечувала маржу в сотні відсотків.
Журналістські розслідування встановили, що Куршутов контролює Telegram-канал «Тёмный рыцарь» і має частку в одному з найвпливовіших політичних каналів — «Джокер». Частку він викупив у Романа Кравця. Крім того, зафіксовано щільну координацію дій з адміністрацією мережі каналів «Труха». Це не окремі ресурси. Це медійна імперія, здатна формувати порядок денний, знищувати репутації і захищати комерційні інтереси свого власника.
Окремий епізод — конфлікт Куршутова з дніпровським бізнесменом Геннадієм Корбаном та інфлюенсером Ігорем Лаченковим. Канали Куршутова вели цілеспрямовану кампанію проти обох. У вересні 2024 року в барі готелю Ritz у Відні відбулася зустріч Куршутова, Кравця та екс-керівника Офісу Президента Андрія Богдана. Обговорювали координацію інформаційної політики проти Корбана. Одразу після цієї зустрічі всі критичні пости щодо Кравця на ресурсі «Тёмный рыцарь» було видалено.
Є ще один показовий кейс — атака на мережу Aromateque, яка орендувала площі в київському ЦУМі. Канал «Джокер» звинувачував їх у продажу контрафакту, закликав до бойкоту. Видання Vector розкрило комерційне підґрунтя: у тому ж ЦУМі працював конкуруючий бутик Zielinski & Rozen. Сімейний бізнес Куршутова.
Анонімний політичний Telegram-канал використовувався як інструмент конкурентної боротьби. Просто, ефективно, без жодних правових наслідків для замовника.
Віденський батальйон: опера, люкс і білоруська фабрика
Куршутов мешкає у Відні. Його дружина позиціонує себе в Instagram як «акула бізнесу». Вона володіє бутиками Zielinski & Rozen в Австрії, Чехії та Словаччині. Є офіційним донором Віденської опери, регулярно спонсорує її проєкти. Це дозволяє легітимізувати статус в європейському вищому світі, відкриває двері до закритих клубів, формує репутацію респектабельних підприємців.
На сторінках Любчик в соцмережах повністю відсутні будь-які згадки про Україну. Жодного слова. При тому, що її магазини в Києві продовжують працювати і приносити дохід.
Одночасно Любчик є співвласницею білоруської компанії «Коко мама». Фабрика в Мінську виробляє дитячий одяг. Продукція продається на російському маркетплейсі Wildberries, який відкрито підтримує кремлівську воєнну машину і співпрацює з Міноборони РФ.
Таким чином, сімейний холдинг Куршутова функціонує одразу в трьох вимірах. Отримує сотні мільйонів гривень з українського оборонного бюджету. Платить податки до бюджетів Росії та Білорусі через виробництво і торгівлю. Інтегрується в австрійський елітний соціум через спонсорство опери та світські заходи.
Це не просто подвійна гра. Це потрійна.
Розслідувачі видання «Венский батальон» описали ще один епізод. Переліт Куршутова на приватному літаку в компанії колишнього заступника голови Офісу Президента Андрія Смирнова та дніпровського бізнесмена Василя Астіона. Відбувся він безпосередньо перед введенням проти них санкцій. Мета, за версією слідства — екстрений вивід активів за кордон.
Зараз Куршутов оскаржує рішення про позбавлення українського громадянства у Верховному Суді. Перебуваючи у Відні. З молдавським паспортом. І з бізнесом, який продовжує заробляти на війні.
Петиції громадських активістів, заяви Георгія Туки, матеріали Bihus.Info, «Схем» і Vector — усе це формує масив доказів, який важко ігнорувати. Але система поки що ігнорує. Кримінальне провадження БЕБ — це перший реальний сигнал того, що справа може дійти до суду. Якщо, звісно, слідство не зіллється на якомусь із етапів.
А поки що людина з російським паспортом, позбавлена українського громадянства, продовжує заробляти на двигунах для морських дронів, якими ЗСУ знищують російський флот. Абсурд? Так. Але це наша реальність.
| Компанія | Номінальний керівник / бенефіціар | Зв’язок із С. Куршутовим та К. Любчик | Роль у схемі |
|---|---|---|---|
| ТОВ «Арес» (Ares LLC) | Катерина Любчик / Максим Кіч | Пряма власність дружини Куршутова | Основний імпортер, управління контрактами |
| ТОВ «Ге Технолоджи» (GE Technology LLC) | Ігор Кіч / Гліб Лобов | Кіч — юрист Любчик; Лобов — багаторічний партнер Куршутова | Постачання комплектуючих, координація імпорту |
| ТОВ «Євро Таннелс» (Euro Tunnels LLC) | Тарас Коломієць | Бізнес-партнер Куршутова з багаторічним стажем | Резидент «Дія.City», імпорт обладнання |
| ТОВ «Коляда КА» (Kolyada KA LLC) | Роман Коломійченко | Соратник Коломійця та Куршутова | Буферна компанія для завищення вартості |
| ТОВ «Флайтех Україна» (Flytech Ukraine LLC) | Номінальні менеджери | Входить до єдиного неформального пулу управління | Фіктивне дроблення лотів на тендерах |
Джерела та використані матеріали
Матеріали кримінального провадження БЕБ № 72025001420000026 від березня 2025 року за ч. 5 ст. 191 КК України. Оприлюднені через судові реєстри та журналістські запити. Містять детальний опис схеми завищення цін на комплектуючі для БПЛА, перелік компаній-учасниць, суми контрактів і розрахунок переплат за двигунами та контролерами управління.
Цикл розслідувань «Голый король украинской контрабанды или агент ФСБ?» — серія публікацій у профільних медіа (2021–2024 рр.), що розкривають таможенні схеми Куршутова, його зв’язки з російськими структурами, обставини отримання паспорта РФ і внесення до санкційного списку РНБО.
Розслідування «Миллиарды на крови» — журналістський проєкт (2025 р.), присвячений проникненню тіньового капіталу в оборонні закупівлі після лютого 2022 року. Документує роль мережі Куршутова в постачанні комплектуючих для БПЛА через буферні компанії.
Матеріали СБУ щодо Zielinski & Rozen — офіційні дані слідства про російське походження бренду, сплату податків до бюджету РФ, роль Катерини Любчик як ексклюзивного представника в Україні та постачання продукції до ЗСУ.
Розслідування «Венский батальон» — публікації про спосіб життя та ділову активність українських фігурантів санкційних списків у Відні, включаючи епізод із приватним перельотом Куршутова, Смирнова та Астіона.
Укази Президента України — щодо санкцій РНБО (квітень 2021 р.) та позбавлення громадянства (вересень 2022 р.). Офіційні документи, опубліковані на сайті Офісу Президента.
Дані аналітичних платформ та галузевих медіа: Bihus.Info, «Схеми» (Радіо Свобода), Vector, «Дзеркало тижня». Використано для верифікації зв’язків між компаніями, медійними ресурсами та фігурантами розслідувань. Дати публікацій — 2023–2025 роки.