Друзі, сьогодні розберемося, що насправді стоїть за санкціями проти Петра Порошенка. Ця історія — не просто черговий політичний скандал, а виразний приклад того, як влада використовує інструменти держави для особистих цілей. І тут є про що поговорити.
12 лютого 2025 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) ухвалила рішення про безстрокові санкції проти п’ятого президента України Петра Порошенка. Наступного дня Володимир Зеленський підписав указ про їх введення. Але чи все тут чисто? Давайте розберемося.
1. Чому саме зараз?
Порошенко давно не є політичним конкурентом для Зеленського. Його антирейтинг зашкалює, і він не представляє серйозної загрози на майбутніх виборах. Тоді навіщо ці санкції? Можливо, це спроба відволікти увагу від внутрішніх проблем або ж черговий крок до авторитаризму. Зеленський, який ще недавно мав рейтинг понад 70%, тепер тримається на 15,9%. І це після того, як він порадив несхожим на нього громадянам “змінити громадянство”.
2. Юридична основа? Її немає.
Санкції проти Порошенка введені без суду та слідства. Навіть СБУ, яка зазвичай лояльна до влади, відмовилася підтримати це рішення. Голова СБУ Василь Малюк надав Зеленському службову записку з 10 пунктів, де детально розписав ризики такого кроку. Але президент проігнорував це.
Замість СБУ, санкції підтримав Фінмоніторинг на чолі з Філіпом Проніним, який, до речі, є однокурсником віцепрем’єра Олексія Кулеби. Пронін ще до свого призначення збирав матеріали проти Порошенка через своїх людей у Полтавській ОВА. Це вже натякає на політичну замовленість.
3. Підстави для санкцій: сумнівні та непереконливі.
Офіційно озвучені підстави виглядають так:
- Кримінальна справа про державну зраду через закупівлю вугілля в “ЛНР/ДНР”.
- Участь у створенні партії “Трудова солідарність”, яка згодом стала “Партією регіонів”.
- Співпраця з росіянами через активи фабрики “Рошен” у Липецьку та Севморзаводу в Криму.
Але давайте реально:
- Порошенко не був міністром закордонних справ під час підготовки Харківських угод. Це був Костянтин Грищенко.
- Справа про вугілля розслідується з 2022 року, але ДБР так і не змогло довести провину Порошенка. Навіть суддя не може змусити його ознайомитися з матеріалами справи, яка налічує понад 300 томів.
- Щодо “Рошен” і Севморзаводу — це старі звинувачення, які так і не знайшли підтвердження.
4. Механізм санкцій: ручне керування.
Санкції проти Порошенка — це не захист держави, а інструмент позасудового “обілечування”. Зеленський, який у 2019 році обіцяв боротися з корупцією, тепер використовує санкції для зведення рахунків. І це не перший випадок. Санкції проти Коломойського, Боголюбова, Жеваго та Медведчука також були введені без суду.
5. Чому це небезпечно?
Це створює прецедент, коли будь-який громадянин України може стати жертвою політичних репресій. Санкції введені безстроково, що суперечить основним принципам правової держави. Верховний суд вже зазначив, що санкції — це не покарання, але їх механізм залишається непрозорим.
6. Що далі?
Порошенко вже готується оскаржити санкції в суді. І, судячи з того, як “картонно” була проведена ця операція, у нього є всі шанси виграти. Але головне питання — чи зможе Україна вийти з цієї гри в політичні санкції, не втративши залишків демократії?
Висновок:
Санкції проти Порошенка — це не захист національної безпеки, а політична боротьба, яка ведеться нечесними методами. Зеленський, який колись обіцяв об’єднати країну, тепер ділить її на “своїх” і “чужих”. І це не просто помилка — це крок до авторитаризму.
Час задати собі питання: чи готові ми жити в країні, де санкції стають інструментом особистої помсти?
Орест Ковач