Брехня генералів Зеленського: Загиблі воїни не тільки не порушили наказу, а безпосередньо виконували його

“Всього цього взагалі могло не статися. Була заборона на те, щоб ходити в “сіру зону”. Взагалі виходити за свої позиції й лізти туди, де за шість із половиною років усе нашпиговано мінами, де все прострілюється. Цю заборону порушили Красногрудь, Журавель і ще два матроси, які стояли на спостережному посту”.

Саме такими словами і в такій формі Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак прокоментував трагічну загибель українських воїнів.

Однак товариші по службі Ярослава Журавля та Дмитра Красногрудя стверджують, що було розроблено операцію й видано два бойових розпорядження (БР), до того ж у другому йшлося про взяття ворожих позицій.

Про це в матеріалі  OBOZREVATEL пише  Заступниця шеф-редактора “Обозревателя” Ганна Молчанова.

Розвідники погодилися поговорити за умови збереження анонімності, оскільки давати інтерв’ю без дозволу командирів їм заборонено, а отриманий він точно не буде. Вони переконані: командування приховує важливу інформацію про загибель воїнів, які не тільки не порушили наказу, а безпосередньо виконували його.

Далі розповідь розвідників без змін.Перше бойове розпорядження – на розвідку

“Бойових розпоряджень було два. Перше видано ще в червні. Це було БР від командира 137-го батальйону, стандартне, на розвідку місцевості на глибину до 5 км. І воно діяло на момент загибелі Ярослава Журавля та Дмитра Красногрудя.

У цю першу БРку входили прізвища повного складу розвідувального взводу 137 батальйону. До кінця червня було близько 10-12 виходів розвідвзводу в “сіру зону”, зокрема і в ту балку. Це були виходи для ознайомлення з місцевістю.

Результатом цих виходів стала ідея Красногрудя (позивний “Мир”, лейтенант, командир розвідвзводу. – Ред.) захопити ворожу позицію і разом з нею цілу вулицю. Так батальйон міг пересунути лінію розмежування на 300-350 метрів і витіснити ворога.

Ця ідея була озвучена на штабі 137-го бата. Ідею “Мира” уважно слухали Римаренко (комбат) і Плахотник (заступник комбата з бойової підготовки). Обидва перейшли в морську піхоту з 93-ї бригади.

Комбат Римаренко загорівся ідеєю Красногрудя і наказав зібрати максимум інформації про цю місцевість. Плахотник не заперечував.

Загалом, перше бойове розпорядження дозволило зібрати достатньо інформації для втілення операції, і комбат Римаренко мав на руках усі докази, з якими почав вибивати БР на саму операцію”.Друге бойове розпорядження  на взяття позицій

“Перша спроба була з комбригом (35-й ОБрМП) Паласом. Він відмовив. Друга спроба Римаренка – з його давнім знайомим, командувачем ОТУ. Командувач дав згоду на першій зустрічі, а наступного дня видав офіційне бойове розпорядження.

“Мира” відразу викликали на КСП (командно-спостережний пункт. – Ред.) батальйону і ознайомили з БРкою. Це було 29-30 червня.

До речі, Римаренко та Палас служили ще до війни разом у 25 бригаді. Тоді було навпаки  Палас був нижче за посадою і званням. Римаренко натякав, що Палас дови**бується, що він його дотисне через зв’язки.

Після ознайомлення Красногрудя з новим бойовим розпорядженням на взяття ворожих позицій (за фактом – диверсійну роботу) вже 3-го липня саме з цим БР група пішла в розвідку. Зверну увагу: при цьому також ще діяло і видане у першій половині червня БР. Тобто – одночасно два.

Про роботу розвідки в цьому районі знали не тільки в штабі. Командир мінометки знав, бо мав координати ворожих позицій, які повинен падавляти в разі НП.

У цьому виході 3 липня брало участь четверо розвідників і двоє були на прикритті. Вихід дав зрозуміти, що стежка до вулиці і до потрібної позиції не охороняється, але замінована. Було знайдено кілька розтяжок МОН та ПМН (протипіхотні міни. – Ред.).

З цього дня майже щодня цією стежкою ходили групи по 3-4 розвідники. “Мир” (Дмитро Красногрудь) і Ярик (Ярослав Журавель) брали участь у всіх. Без них ніхто ніколи нікуди не ходив.

Так поступово протоптали майже впритул до ворожої позиції. Обходячи розтяжки й міни.

Про те, що стежка замінована, було відомо всьому командуванню 137 батальйону, бо “Мир” про це говорив на штабі”.Про події 13 липня

“13-го липня, приблизно о 5-6 ранку, “Мир”, Ярик і ще двоє малолітніх розвідників пішли в розвідку. “Мир” йшов першим (він завжди ходив першим, тому що закінчував саперні курси), другим Ярик, потім двоє “малоліток” (недосвідчених).

“Мир” підійшов до останньої точки, де були минулого разу. Наказав відійти трохи назад “малоліткам” і залягти. Ярик наказав залишатися на цій точці і прикривати, а сам поповз уперед. Це було близько 8 ранку.

Красногрудь проповз метрів 50 і побачив чергову заміновану ділянку. Повідомив про це Ярику і наказав не йти до нього. Потім стався вибух і тіло “Мира” відкинуло метрів на п’ять – відкинуло ще на одну міну і пролунав другий вибух…

Врятувати його було неможливо, ми бачили фото тіла, які зробили сепари. І це доказ, що Красногрудь відразу загинув, що Журавель його не кидав живим.

Ярик підповз на відстань візуального контакту. Переконався, що “Мир” загинув, і відповз до двох “малоліток”. Потім вони разом повернулися на наші позиції і відразу повідомили на КСП батальйону про ситуацію.

За домовленостями, за тілом “Мира” повинні були йти цивільні в білих жилетах із білим прапором і без зброї. Але Римаренко відправив шістьох озброєних і двох без зброї (СЦЦК). Чому так – невідомо.

Про те, як був поранений і загинув Журавель, вже всі в курсі. Він стік кров’ю, так і не дочекавшись допомоги. Але сьогодні нам важливо було розповісти, що ні Ярослав Журавель, ні Дмитро Красногрудь не порушили наказів, не вирушили самовільно в “сіру зону” – було два бойових розпорядження”.

“Спецназ чекав наказу”. Що не було зроблено для порятунку життів воїнів

“Не було прикриття групи. Якби мінометка працювала по трьох позиціях, з яких прямий простріл цієї балки, то можна було би забрати пораненого Ярослава Журавля за лічені хвилини. Там на карті відстань 350 метрів, а якщо стежкою – менш ніж 800.

Не видали рації з гарнітурами на інший прошивці (у ворога цілих шість годин був доступ до рації загиблого “Мира”).

За пораненим Журавлем відправили непідготовлених і деморалізованих бійців (не розвідників), а не спецназ, який чекав наказу на командно-спостережному пункті. Там були щонайменше 7 кремезних, до зубів озброєних спеців. Вони приїхали на територію КСП 137 бата десь в 13-14 годин 13-го липня і були там щонайменше до 16 липня.

Комбат Римаренко змушував писати рапорти і пояснювальні так, як йому вигідно. Погрожуючи тим, що притягне до відповідальності за те, що покинули помирати Ярика і бігли, збрехавши, що той мертвий.

Матрос Пецух один із тих, хто відразу став брехати на користь комбата. Потім поїхав брехати батькам Журавля і знявся в брехливому ролику. За це він отримав орден “За мужність” 3-го ступеня.

Інший “малолітка” не захотів брехати, тому не отримав нагороди. Хоча чому, вони разом були. Разом бігли з поля бою. Разом кинули “Підлого” і “Естонця”. Скрізь разом”.“Дружба комбата з хлопцями – міф”

“Це не було дружбою, це міф. Римаренко любить нагороди і славу, а Красногрудь із Журавлем – свою роботу.

У 93-й бригаді “Мир” і Ярик організували операції з захоплення полонених (росіянин Віктор Агєєв і ще троє були взяті в полон), із ліквідації живої сили противника (російський снайпер-інструктор “Алекс” та його напарник ліквідовані), знищення двох УРАЛів і зенітки + повноцінний взвод особового складу (близько 10 осіб), а також дані розвідки, здобуті на глибині в 7 км у тил противника від лінії розмежування і так далі…

Ні Красногрудь із Журавлем, ні інші розвідникі з їхнього взводу не отримали за це ні копійки премій – хіба що дві державні нагороди. Всі “збирав” Римаренко. Ось така “дружба” була.

Між Римаренком та Красногрудем була “угода”: “Мир” розробляє всі операції, планує, а комбат дає на них добро і БР.

Саме за “Миром” у 137-й окремий батальйон перейшли ще три розвідники (включно з Журавлем). І ще повинні були перейти хлопці. Просто у всіх різні терміни контрактів в інших підрозділах. “Мир” збирав команду фахівців і всі йшли за ним.

Красногрудь підписав контракт із 137-м батом у лютому 2020 року. У травні пройшов смугу перешкод (маючи два поранення і титанову вставку в плечі). У травні прийшов Ярик і ще один розвідник.

Під командуванням “Миру” багато операцій закінчилося успіхом. Нам цього достатньо. Просто робити свою роботу.

І коли головнокомандувач сказав, що “комбат не знав, що хлопці пішли в сіру зону”… Комбат Римаренко не просто ЗНАВ, а вимагав швидше втілити операцію з захоплення позиції й вулиці.

Він це написав у рапорті, що не знав, – уже після загибелі Красногрудя і медика Іліна (“Естонця”). Ярик був ще живий, але саме Римаренко подав документи на військкомат, що Журавель загинув. У похоронці зазначено час і дату загибелі Журавля, коли його ще знімали живим на дрон!

Комбат почав придумувати, як викрутитися. А потім слідству (СБУ і військовій прокуратурі) теж заявив, що нікого не відправляв. Мовби вони були на вогневій позиції і вирішили самі піти в розвідку. Але тут є нюанс: взвод розвідки НЕ заступає чергувати на вогневі позиції. Це повна маячня”.

Нагадаємо, батько Ярослава Журавля через суд домігся, щоб Держбюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом можливої бездіяльності Верховного Головнокомандувача, яка призвела до смерті. Розвідник стік кров’ю, не дочекавшись евакуації.

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply