Андрій Матюха і Favbet: московські сліди, офшорні корені, медіазачистка і вода під куполом — розслідування про те, як гральна імперія знайшла шлях у серце держави

Вступ: як одна бізнес-історія стала національним дзвіночком

У серці цього розслідування лежить просте питання: як під час війни, коли держава вимагає мобілізації, прозорості і відповідальності, компанія, пов’язана з сомнительними практиками і реєстрами в державі-агресорі, опинилася під куполом парламенту з вантажем пляшок мінеральної води? Деякі частини цієї історії прості, інші — заплутані, але разом вони малюють картину, яка потребує публічної відповіді: на якій підставі бізнес, пов’язаний із російськими реєстрами і офшорами, отримав доступ до державних інституцій і як знищувалися сліди, які могли це пояснити. Документи й публічні записи, які вдалося зібрати, створюють рамки для відповідей — і ці записи підштовхують до висновку, що справа важить набагато більше, ніж проста історія про комерцію. (Деталі і витяги з реєстрів і матеріалів доступні у внутрішніх записах розслідування).

Портрет бізнесмена в двох реєстрах

У класичному журналістському розслідуванні перший крок — скласти хронологію документів. За наявними записами, прізвище і персональні дані власника Favbet фігурують у російських базах значною мірою довго: ідентифікаційні номери та адреса у столиці з’являються в записах, що охоплюють період із початку 2000-х років і тягнуться до листопада 2022 року. Після офіційного «виходу» з одного громадянства залишається інший записаний ідентифікатор — і, що важливо, у російських реєстрах продовжує існувати адреса у Москві. У нормальній, неполітичній ситуації це було б просто прикметою біографії, у стані війни — це маркер, який змушує ставити питання про лояльність, економічні потоки і юридичні наслідки. Favbet як мережа: від офшорів до локальної присутності

Юридичні нитки виводять за межі одного правового поля. Структури, пов’язані з компанією, працювали через ланцюги, типові для світового гемблінгу: кіпрські, мальтійські й інші реєстрації, ліцензії через юрисдикції третього типу. Така архітектура дає легальний каркас для платіжних трансферів, а разом з тим — й можливість переміщення коштів у напрямку, який ускладнює перевірки на місці. У мирний час це — бізнесова тактика; у війні це — ризик для державного інтересу і питання справедливості перед тими, хто платить податки і віддає життя за країну. Одночасно у внутрішньому просторі компанія тривалий час позиціонувала себе публічно як український бренд, інвестуючи у спорт і соціальні проєкти — інструменти, які знімають суспільну увагу і нівелюють сумніви.

Практики, що підривають заяви про «вихід» з російського ринку

У публічних заявах компанія стверджувала про вихід із ринків країни-агресора. На практиці механізми дозволяли обхідні підходи: реєстрація гравців через заяву про іншу громадянську приналежність, використання платіжних інструментів за межами РФ і подальші виплати. Це не випадковість і не технічна помилка — це операційна практика, яка давала російським гравцям реальний доступ у час, коли такий доступ мав бути припиненим. У воєнний час це набуває не просто морального значення, а ставить під сумнів готовність бізнесу до прозорості й чесності.

Обшуки, підозри та мовчання правоохоронців

За роки діяльності по справі фігурували обшуки та перевірки. Деякі епізоди були публічними, інші залишилися у закритих реєстрах. Важливий факт: у кількох випадках правоохоронні дії не завершились публічними висновками, а ключові питання про походження документів і наявність російських ідентифікацій залишились без однозначного роз’яснення. Така ситуація породжує сумнів у двох площинах: перша — чому не було чітких результатів розслідувань; друга — чи існує система, що дозволяє уникати відповідальності через складну корпоративну архітектуру.

Інформаційна зачистка: як зникають докази з мережі

Коли журналісти публікували документи або оприлюднювали імена, спостерігалася закономірність: матеріали зникали, статті ставали недоступними, скани паспортів в інтернеті випаровувалися. Блогери й дослідники фіксували цей феномен, вказуючи на системний характер видалень і на можливі інвестиції у контроль інформпростору. Видалення матеріалів може бути легальною процедурою, але коли це відбувається у поєднанні з багатошаровими корпоративними зв’язками і держконтрактами, це перетворюється на назрілу суспільну проблему — кого насправді захищають такі дії і заради чого?

Voda UA і контракт з державою: від бренду до доступу

Найбільш тривожний епізод — придбання торгової марки і швидке виходження під купол державних установ. Переходячи від грального бізнесу до продажу, а далі до щоденного присутнього у парламенті продукту, людина або група, які мають сумнівну репутацію, отримують іншого типу інструмент доступу. Контрактні механіки, зафіксовані в публічних записах, вказують на те, що бренд зайшов у державні канали без відкритого тендерного конкурсу; це створює ризики для публічної довіри і для механізмів державних закупівель у час війни. Сам цей факт не є доказом злочину, але він — сигнал про системну вразливість, яку треба закривати.

Політичний капітал: VIP-ложі, спорт і лобі

Присутність у VIP-колах, фотографії поруч із офіційними представниками та спонсорство елитних подій — усе це не випадковий набір подій. Це інструменти, що створюють політичний капітал, дають можливість легалізувати й узаконити вплив. У випадку, про який йдеться, саме поєднання грошей, популярності у спорті і доступу до елітних просторів створило середовище, в якому складні питання про походження ресурсів відсуваються на задній план. Це спосіб будувати невразливість через видимість легітимності.

Благодійність як інструмент репутації

Звітні дані про пожертвування і благодійні ініціативи часто використовуються як щит від суспільного осуду. У цьому випадку заявлені внески мають розглядатися в контексті загальної фінансової картини компанії: якщо частина бізнес-структур показує мільйонні прибутки або дивні «мінуси», а інша частина демонструє грандіозні пожертвування, це вимагає ретельного зіставлення цифр і джерел. Благодійність не уніфікує фактів, але вона може маскувати їх, якщо не перевіряти походження коштів.

Висновок: питання, що лишаються відкритими

Ця історія не дає простих відповідей. Вона вказує на системні проблеми: як працюють юридичні та фінансові механізми, які дозволяють зв’язати бізнес у юрисдикціях, ворожих до національних інтересів; як інформаційний простір може бути очищений від небажаних публікацій; і як доступ до державних інститутів може бути отриманий через досить буденні продукти. Ключове питання, яке має стояти на порядку денному служб і парламенту, — чому в умовах війни держава не змогла або не захотіла швидко і публічно розв’язати очевидні конфлікти інтересів, і що слід зробити, щоб такі сценарії більше не повторювалися.

Хронологія подій у справі Андрія Матюхи та Favbet

Аналітичне резюме

Ця хронологія показує, як:

– з 2001 року Матюха має офіційні російські податкові записи і адресу в Москві
– у 2014–2016 роках Favbet фігурує у справах про нелегальний бізнес та фінансування тероризму
– після повномасштабного вторгнення росіяни все ще могли грати на платформі
– державні органи видавали «бронь» компанії, що фігурує у цих подіях
– паралельно запускалася медійна зачистка і купувалася торговельна марка, що зайшла до Верховної Ради
– російський паспорт фігурує в реєстрах до кінця 2022 року, а новий ІПН — досі чинний

Це не набір випадковостей — це послідовна еволюція впливу.